Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Стан сучасної української мови в незалежній українській державі

Стан сучасної української мови в незалежній українській державі

Назва:
Стан сучасної української мови в незалежній українській державі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,95 KB
Завантажень:
86
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему:
Стан сучасної української мови в незалежній українській державі


З виникненням самостійної української держави після проголошення Незалежної України 24 серпня 1991 р. значно зросла популярність української мови як державної мови, яка завдяки цьому стала мовою міжнаціональних і міждержавних контактів. Статус державної мови стимулював зміни, яких внаслідок розширення різних функцій українська мова зазнала протягом останніх десяти років.
Українська мова одна із трьох східнослов’янських мов згідно з Законом про мови з 1989 року та перш за все згідно з Конституцією України, ст. 10 (прийнятою 28 червня 1996 року) має офіційно статус мови 50-мільйонної української держави. Проте вона надалі перебуває в досить складному становищі, зовсім відмінному від становища інших європейських мов хоча б тому, що ніде в центрі Європи не було стільки дискусій про мову, а перед усім ніде не ставилося питання, чи треба вивчати і користуватися мовою титульної нації.
„Гострота мовного питання в Україні зумовлюється не сучасною політикою Української держави, а трагічною історією цього питання в минулому.” [Мацько; 15]. Щоб краще зрозуміти мовну ситуацію, достатньо згадати‚ як часто в Україні, на українських землях, що входили у склад Росії, з давніх-давен ця мова заборонялася. Петро І заборонив друкувати книжки українською мовою (1720), а Катерина ІІ заборонила викладати українською мовою в Києво-Могилянській Академії (1753). Загально відомі два укази: перший Валуєвський циркуляр про заборону друкування книг українською мовою і українського театру на Східній Україні (1863) і другий Емський (від назви курорту Емс, де був підписаний царем) указ Олександра ІІ про заборону ввезення українських книжок з-за кордону та друкування нот українською мовою (1876). Згодом цар Олександр ІІІ видав указ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами (1888).
У Радянській Україні з одного боку, навчання російської мови було обов’язковим (1938), а з другого навчання другої мови (себто, мови даної республіки) було факультативним. До цього можна ще додати виданий 1970 року наказ про захист кандидатських і докторських дисертацій тільки російською мовою і в Москві. Компрометацією тодішньої системи була постанова про посилене вивчення російської мови у республіках, поділ класів на уроках російськой мови в українських школах на дві групи, а також своєрідне нагороджування учителів російської мови: підвищення зарплати вчителям російської мови на 15 %, що підкреслювало привілейовану позицію російської мови‚ а українську зводило до ролі другорядної мови. Додаймо, що це все проводилося під гаслом боротьби за інтернаціональне злиття двох споріднених мов. Про цю ситуацію О. Довженко написав 7 листопада 1956 року у своєму щоденнику: „/.../ в столиці сорокамільйонної УРСР (повністю) викладання провадиться руською мовою. Такого нема ніде в світі. /.../ Яка нечувана аморальнисть. Який жорстокий обман... І жаль, і сором...” [Довженко; 542].
Як бачимо, стан української мови до 1990 року був результатом русифікаційних процесів, причому це не було виключно результатом інтеференції в умовах офіційного білінгвізму, а фактичного упослідження української мови. Тоталітарна влада до цілої низки різноманітних царських заборон української мови додала контроль над структурою мови і втручання у її внутрішні закони. Радянська влада „забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й ортоепічні правила, а натомість пропаґує інші, ближчі до російських або живцем перенесені з російської мови....” [Шевельов, 1987; 263-264].
Усякого роду обмеження української мови спричинили ненормальну мовну ситуацію. У Польщі, подібно як в інших європейських державах, внаслідок процесів демократизації культури знання польської літературної мови було і є вирішальним чинником підвищення чи хоча б наближення людини до рівня культурної еліти, натомість в Радянській Україні умовою такого підвищення було знання російської мови.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Стан сучасної української мови в незалежній українській державі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок