Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Акцентуаційні норми сучасної української мови

Акцентуаційні норми сучасної української мови

Назва:
Акцентуаційні норми сучасної української мови
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
2,77 KB
Завантажень:
413
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат на тему:
Акцентуаційні норми сучасної української мови


1. Норми наголошування в українській мові
Акцентуаційні норми – загальноприйняті правила наголошування слів. Розділ мовознавства, який вивчає наголос, називається акцентологією. Часто ці норми розглядають у межах орфоепії.
Для української мови характерний динамічний наголос, який полягає у виділенні одного зі складів слова більшою силою голосу, тобто сильнішим видихом струменя повітря. Наголос в українській мові вільний, тобто може падати на будь-який склад, напр.: амверс, акцемпт, арбітрамж, акредитимв, автоматизамція; відзначається здатністю рухатися у межах слова зі зміною його форм, напр.: авансувамти – авансумють.
Крім словесного наголосу, виділяють ще фразовий наголос (виділення певного слова у фразі або посилення словесного наголосу у певній синтаксичній позиції), логічний наголос (особлива вимова певного слова чи кількох слів у висловлюванні) і емфатичний наголос (емоційне виділення слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків).
До особливостей наголошування слів української мови належать: –
наголошування слів з рухомим наголосом (віз, везлам);–
наголошування слів з усталеним наголосом, переважно іншомовних (квартамл, кіломемтр, аристокрамтія);–
подвійне наголошування слів (замвждим, поммимлка);–
наголошування складних слів (привамтнорабовламсницький, рамботоргімвля); –
наголошування іншомовних слів, які можуть становити труднощі у вимові (феноммен, домгмат, генемзис);–
наголошування слів, форм слів, відповідники яких у російській мові або в діалектному мовленні мають відмінні наголоси (кимдати, новимй, вимпадок, віднестим,);–
наголошування слів з метою розрізнення їх значень (вимходити і виходимти, забімгати і забігамти).
В українській мові є правила акцентуації, які поширюються на певні групи слів:–
дієслова вестим, нестим і под. мають наголос на останньому складі, слово бути в інфінітиві та у формах майбутнього часу – на першому, а в минулому часі одн. (жін. та сер. р.) й мн. – на останньому (бумде, бумдуть, булам, булим тощо);–
іменники на -ання наголошуються, як їх твірні дієслова (розв’язамння, планувамння тощо); у двоскладових іменниках наголошується останній склад (знанням, званням тощо);–
абстрактні іменники на -ин-а, утворені від прикметників, мають наголос на останньому складі (величинам, новинам тощо);–
географічні назви на -щин-а, -чин-а мають такий наголос, як і слова, від яких вони утворені (Кимївщина, Донемччина);–
відіменникові та віддієслівні іменники з префіксами ви-, від-, за-, на-, над-, об-, пере-, під-, по-, при-, про-, роз-, мають наголос здебільшого на префіксах (замхід, ромзстріл, замтишок, перембіг, примповідка тощо); винятки розгромм, зачимн, набімр;–
переважна більшість іменників у множині має наголос на закінченні (листким, сторінким тощо);–
однаково наголошуються слова такого типу творення, як аристокрамтія, демокрамтія; діаломг, каталомг тощо; числівники одинамдцять, чотирнамдцять, п’ятдесямт, шістдесямт тощо; більшість слів однакового типу творення мають різний наголос, напр.: вимикамч, шукамч і винимщувач, випромстувач; мілімемтр, кіломемтр і баромметр, термомметр тощо.
2. Роль наголосу у літературному мовленні
Наголос є засобом фонетичного оформлення слова, виступає виразником душі слова. Втрачаючи наголос, слово часто втрачає свою самостійність.
В українській мові трапляються випадки, коли слова, зберігаючи смислову самостійність, втрачають наголос і приєднуються до інших слів, пов’язуючись із ними спільним наголосом. Слова без наголосу, які приєднуються до наступних слів, називаються проклітиками, наприклад: переді мномю, мимо намс. Слова, що стоять після наголошених, утворюючи з ними одне фонетичне ціле, називаються енклітиками, наприклад: працюмй же, хотімв би.
Наголошування характеризується в українській мові сталою системою і яскраво вираженими закономірностями. Акцентуаційні норми відображені у різних словниках, тому є загальнодоступними.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Акцентуаційні норми сучасної української мови

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок