Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Функції іронії як ознаки постмодернізму в сучасній українській поезії. шлях до синдрому іронії постмодерного перенасичення

Функції іронії як ознаки постмодернізму в сучасній українській поезії. шлях до синдрому іронії постмодерного перенасичення

Назва:
Функції іронії як ознаки постмодернізму в сучасній українській поезії. шлях до синдрому іронії постмодерного перенасичення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,01 KB
Завантажень:
182
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Функції іронії як ознаки постмодернізму в сучасній українській поезії. шлях до синдрому іронії постмодерного перенасичення


Аналізуючи умови становлення української лірики кінця ХХ століття, В. Моренець зауважив, що в цей час „відбулося гнівне, веселе, іронічно-саркастичне прощання з однією історією” [7, с. ], а один із ідейних натхненників сучасного літературного процесу Ю. Андрухович іменував теперішню добу найнижчим ступенем ієрархічної тріади: після Епохи Бога, Епохи Короля – Епохою Блазня, коли людство, сміючись, прощається з самим собою [цит. за: 10, с. ].
Іронічність та блазнювання – головні ознаки сучасного літературного процесу та свідомості сучасної людини взагалі – з’явилися в переломний для суспільства та історії момент і стали одним із способів захисту від різких змін суспільних, соціальних, моральних цінностей та норм, від страху перед тим, що насувалося, – новим, невідомим, бо „новітня сучасність – це рух плюс невизначеність” (Баландьє) [цит. за: 9, с. ], і тому загрозливим.
„Є багато способів уникнення дійсності, – пише Максим Розумний. – Можна заховатися в цинізм та іронію, можна в елітарну книжність, в тусовочність, або в номенклатурність” [18]. Оскільки іронія, на відміну від книжності, є внутрішньою, психологічною ознакою, то цей сховок – надійніший, дає більший захист, тому й більш використовуваний і дієвий.
Іронія стала неодмінною ознакою нового покоління, яка рятує його від тиску дійсності. Це вже навіть не втеча від реального світу, а таке сприймання реальності, яке захищає особистість від можливих психологічних травм, зумовлених відсутністю того, що віками прагнуло знайти людство: істини, впорядкованості, спокою. „Іронія стає все-значною. ...І якщо сократівська іронічність, хай навіть непевна та амбівалентна, мала все-таки на меті пошук істини, сьогодні іронія заявляє про „енергійне та екстатичне прийняття непевності” [Вілде], стаючи іронією випадковості”(Р. Семків) [22, с. ].
Сміх, народжений іронією, дає насолоду, котрої шукає сучасна людина. Іронія випадковості – це ще й гра, яка теж приносить задоволення. В іронічній грі панує невизначеність, певна хаотичність, відсутність правил та непередбачуваність результату, але це не викликає страху, що трапилося б у дійсності, реальному житті, бо це – віртуальний світ, народжений в свідомості сучасної людини та художній свідомості зокрема.
Іронія видозмінюється, виступаючи то життєвим кредо, то функціональним засобом у „діалозі людства” (Рорті) [цит. за: 23, с. ], яке вже не прагне відкрити об’єктивну істину, а просто намагається збагатити дискурс, дати волю розвитку особистості, захистити її. Інколи іронія – єдиний спосіб висловлення правди, можливість завуальовано сказати те, що не сприйметься в іншому ракурсі, може стати рушійною силою. Це „щось” може існувати тільки в одязі іронії, котра служить своєрідним захисним прошарком. Межі між реальністю, прошарком іронії та свідомістю стираються, з’являється новий світ, в якому все – минуле, теперішнє, майбутнє – отримує нове значення, нове існування. Хоча Ричард Рорті говорить, що „кожний іроніст може міряти успіх тільки супроти минулого – не тим, що живе відповідно до його принципів, а тим, що переписує минуле по-своєму, і тому може сказати: „Така моя воля” [19, с. ], майбутнє теж у владі іронії, вона певною мірою є чинником, котрий творить теперішнє і майбутнє не як продовження минулого, а як щось нове. Недарма іронічність та іронію як провідне начало постмодернізму визначають західні дослідники (І. Хасан, М. Калінеску, Д. Фоккема, У. Еко та ін.) [див.: 2, с. ], а Л. Лавринович, досліджуючи основні риси постмодернізму в українській літературі, виділяє ще самоіронічність [12, с. ]. Іронію поряд з батярством, внутрішньою емграфією, постійним невдоволенням і капризуванням М. Розумний називає „інфантильною ознакою перехідності генерації” [18], тобто тієї ж зміни старого на нове.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Функції іронії як ознаки постмодернізму в сучасній українській поезії. шлях до синдрому іронії постмодерного перенасичення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок