Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Взаємини Володимира Барвінського з Іваном Франком

Взаємини Володимира Барвінського з Іваном Франком

Назва:
Взаємини Володимира Барвінського з Іваном Франком
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,70 KB
Завантажень:
486
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
Реферат на тему:
Взаємини Володимира Барвінського з Іваном Франком


Суттєвою ознакою, що характеризувала суспільну атмосферу в Галичині з 70-х років XIX до початку ХХ століття, було ідейне розмаїття, яке відповідно формувало літературні смаки та напрями. Існуючі політичні партії і визначали суспільне буття. Тло політичної боротьби в тогочасній Галичині становили два чисельні угруповання: “народовці” та “москвофіли”, а також поодинокі симпатики соціалістичних ідей. Відповідно й галицьке письменство ґрунтувалося на програмах цих політичних партій.
“Народовська” та “москвофільська” партії – це діаметрально протилежні трактування питань суспільного життя, і зокрема літератури. Якщо “москвофільська” партія не ставила перед собою завдання виробити якісь певні ідеали чи задекларувати програму, а жила лише надією на приєднання Галичини до Росії, то “народовська” оминала будь-які стосунки з цією країною, виробивши свою чітку національну позицію в суспільстві та заявивши про себе окремими постатями в літературі.
Офіційна радянська критика тенденційно та спрощено подавала український літературний процес кінця ХІХ – поч. ХХ ст.; вилучались з нього важливі явища, замовчувалися або однобічно трактувалися визначні постаті, для критичної оцінки усього процесу використовувались суб’єктивні оцінки найбільших догматиків у радянській літературознавчій науці. А як знаємо, тогочасна українська література була набагато складнішою та суперечливішою. Нерідко саме т. зв. “другорядні” письменники яскравіше виявляли особливості певного напряму. Цікаву думку знаходимо в одного з дослідників української прози кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Н.Калениченко, яка, певно, найточніше трактує проблему вивчення спадщини т.зв. “величин” у літературі, законодавців теорій та літературних шкіл у порівнянні з менш відомими або ж зовсім забутими їхніми сучасниками. Науковець, зокрема зазначає, що “...певні методологічні та художньо-естетичні принципи творчості видатного художника стають значно яснішими для нас, коли порівнювати їх з менш відомими сучасниками” [7; с.7]. На цю важливу методологічну проблему звертав, зокрема, увагу ще 1927 р. російський письменник і літературознавець Ю.Тинянов, зазначаючи, що в літературній науці виникла небезпека вивчення лише основних явищ. Внаслідок цього історія літератури поступово перетворюється у певний вид “історії генералів”. Про це також писав і В.Жирмунський у монографії “Байрон і Пушкін” (Л., 1978). Отже, правильне розуміння літературного життя 70-80-х рр. минулого століття з усією його складністю, спричиненою партійною боротьбою, а відповідно і літературною, дасть нам лише комплексне вивчення літературного процесу. Досліджуючи літературний процес у Галичині 70-80-х рр., “годиться згадати тих людей, що надали йому характер, значно не подібний до того, що було давніше” [14; т.41; с.514].
Сімдесятими роками ХIХ ст. датуються перші виступи в царині літератури та критики Володимира Барвінського (1850–1883), який своєрідно бачив своє місце в політичному житті зазначеного періоду. Володимир Барвінський, брат Олександра та Осипа Барвінських, правник за фахом, був помітною постаттю в літературі, відомою тогочасному галицькому читачеві під псевдонімами Василь Барвінок, Римидович та Римидолов. Упродовж п’яти років (1876–1880) В.Барвінський редагував часопис “Правда”** Із діяльністю В.Барвінського у виданнях “Правда” і “Діло” пов’язані деякі цікаві моменти його взаємин з М.Драгомановим. , що утверджував на своїх сторінках ідеї національної культури. Відмовившись од подальших студій та адвокатської практики, заснував “Діло”, єдину українську газету, що майже безперервно виходила від 1880 до 1939 р. Разом зі старшими братами Осипом та Олександром був вихованцем тернопільської “Громади”, яка значно вплинула на формування національних ідей свого вихованця і на тверде провадження ним цієї лінії в майбутньому.
У 70-х рр. В.Барвінський – визнаний ідеолог “народовської” партії, її лідер та натхненник.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: Взаємини Володимира Барвінського з Іваном Франком

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок