Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат: Неперервність пошуків джерел становлення української літературної мови

Неперервність пошуків джерел становлення української літературної мови / сторінка 2

Назва:
Неперервність пошуків джерел становлення української літературної мови
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,57 KB
Завантажень:
132
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Єдлінської. У.Єдлінська: загальноприйнята теза про те, що ділові пам’ятки XIV – XV ст. є відбиттям живої мови народу, потребує наукової конкретизації. Виникає питання, що розуміти під живою мовою народу – чи пряму фіксацію діалектних явищ, чи відображення певного стану загальнонаціонального мовного субстрату на конкретному історичному етапі розвитку мови [Єдлінська 1993 : 17]. Дослідниця не погоджується з думкою М.Жовтобрюха про поширення деяких фонетичних рис (наприклад, рефлексація “h”) в усіх українських грамотах. Подекуди таке узагальнення, на думку У.Єдлінської, не має підстав, воно зроблене на основі написання окремих слів з різних випадково взятих до уваги грамот [Єдлінська 1993 : 18]. Дослідниця вказала на те, що не всі риси грамот мають загальноукраїнське поширення, проте, незважаючи на це, деякі вчені не визнають їх діалектними, зокрема рисами південно-західних говорів.
У.Єдлінська зазначає, що “в українському радянському мовознавстві довгі роки панувала якась незрозуміла боязнь визнати роль західних регіонів у творенні загальноукраїнської літературної мови на певному історичному етапі”, хоча “суспільні умови, в яких активно функціонувала українська мова XIV-XV ст. звертають її до Заходу, на західноукраїнські землі… На західноукраїнських землях у XIV-XV ст. твориться не українська мова взагалі, а українська мова певного етапу, яка разом з іншими структурними елементами стає загальноукраїнським надбанням” [Єдлінська 1993 : 21].
Таким чином, незважаючи на ґрунтовні праці, присвячені аналізові мови українських грамот (див. ще праці М.Пещак, В.Русанівського, В.Німчука і т.д.), актуальність таких досліджень беззаперечна, особливо тих пам’яток, які не були в полі спеціальної уваги мовознавців або й істориків узагалі.
Заслуговує на особливу увагу мова рукописних пам’яток релігійної тематики, оскільки в попередні десятиліття в Україні вони ґрунтовно не вивчалися, а використання матеріалу з цих документів носило спорадичний характер. Як зауважує У.Добосевич, “недостатня увага до вивчення пам’яток релігійного змісту в цей час була зумовлена трактуванням самої релігії як ідеологічного ворога. Тому на дослідження такого характеру радянська система накладала табу” [Добосевич 1997 : 1]. Проте маємо працю П.Бузука “Нарис історії української мови. Вступ, фонетика і морфологія” (1927) [Бузук 1927], яка не лише систематизує писані пам’ятки, а й подає бібліографію їх досліджень, зокрема історико-мовознавчих. І хоч список праць не анотований, за ним можна скласти собі уявлення про аспекти, авторство праць кінця ХІХ – початку ХХ ст. про рукописні пам’ятки української мови.
Визначною рукописною пам’яткою ІІ пол. XVI ст., в якій виявляються риси південно-західного наріччя, є Крехівський Апостол. Докладно описав цей рукопис І.Огієнко. У праці “Українська літературна мова XVI ст. і український Крехівський Апостол 1560 року” (1930) він розглянув фонетичну і морфологічну системи пам’ятки. Учений вказав також на важливість аналізу правописної системи пам’яток кінця XVI – початку XVII ст., зауваживши, що “реформація, поваливши стару ідею про ідентичність мов церковної і літературної і привівши живу українську мову до літератури, не довела в нас своєї праці до кінця, – вона позоставила старий традиційний церковнослов’янський правопис і для нової літератури. Але цей застарілий правопис у дуже багатьох точках суперечив живій українській вимові, а ще частіше затемнював її, тоді як автор, прихильник нових реформаційних ідей, все намагався писати живою народною мовою” [Огієнко 1930 : 254]. А отже, без урахування правописних традицій та інновацій правильні висновки про особливості мови не можливі.
Окрім українських фонетичних рис, І.Огієнко аналізує фонетику іншомовних слів у Крехівському Апостолі, обґрунтовуючи необхідність такого дослідження тим, що фонетика “чужих слів” дуже цікава й цінна, оскільки дозволяє докладно виявити ті впливи, “під якими зростала українська літературна мова” [Огієнко 1930 : 506].

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему: Неперервність пошуків джерел становлення української літературної мови

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок