Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат на тему: Неперервність пошуків джерел становлення української літературної мови

Неперервність пошуків джерел становлення української літературної мови / сторінка 3

Назва:
Неперервність пошуків джерел становлення української літературної мови
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,57 KB
Завантажень:
132
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 

У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. провадилися дослідження не лише рукописних пам’яток галицького походження, а й буковинського. Найдавнішою пам’яткою слов’янської писемності з території Буковини вважають Путнянське Євангеліє, назване так за місцем свого зберігання у найстарішому монастирі краю в селищі Путна (нині в Румунії). Виявив, дослідив і видав його у 1888 р. український славіст-палеограф, професор Чернівецького університету Омелян Калужняцький. Щоб зробити пам’ятку доступнішою ширшому колу зацікавлених науковців, зокрема тодішньої Австро-Угорщини, до складу якої входила Північна Буковина, він опублікував переклад тексту і його дослідження латинською мовою. Уважно вивчаючи пам’ятку, науковець встановив близькість графічного стилю рукопису до Галицького Євангелія 1266 р. А виразна насиченість тексту характерними рисами української мови дала йому підстави датувати пам’ятку кінцем ХІІІ – початком XIV ст. О.Калужняцький зараховував Путнянське Євангеліє до групи галицько-волинських пам’яток.
Ґрунтовне лінгвістичне дослідження Путнянського Євангелія здійснив Григорій Нандриш (“Мовні особливості слов’янського Путнянського Євангелія (ХІІІ – XIV ст.)”, “Дієслівні аспекти слов’янського Євангелія з Путни (XIII – XIV ст.)”). Учений наголошував, що він цілком підтримує позицію першовідкривача пам’ятки О.Калужняцького щодо мови, часу і місця її створення [Романець 1998 : 19].
Ще однією визначною рукописною пам’яткою староукраїнської мови є Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 рр. Пам’ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній практиці XVI ст. Цей рукопис досліджували П.Житецький (“Описание Пересопницкой рукописи XVI в.”), О.Грузинський (“Пересопницкое Евангелие как памятник искусства эпохи Возрождения в Южной России в XVI в.”) та інші мовознавці. Вивчення мови цієї пам’ятки триває. Так, І.Чепіга опублікувала ряд праць, пов’язаних з аналізом мови рукопису (статті “Пересопницьке Євангеліє” (1990), “Пересопницьке Євангеліє і морфологічний стандарт української мови (на матеріалі іменника)” (1997)). Дослідниця зазначає, що пам’ятка засвідчує на морфологічному рівні велику кількість варіантів. З одного боку, широко вживаються давні флексії або їх старослов’янські відповідники, з другого боку, фіксуються новіші закінчення, властиві народнорозмовній практиці з діалектними рисами південно-західного наріччя. Старі форми є даниною книжній традиції або старослов’янському оригіналові, новіші вже широко вживалися в мові ділової писемності, куди вільніше проникали народнорозмовні варіанти, а з середини XVI ст. поширились і в перекладних конфесійних текстах [Чепіга 1997 : 231].
Аналіз словозміни форм іменників у Пересопницькому Євангелії дав змогу І.Чепізі зробити висновок, що норма української літературно-писемної мови XVI століття орієнтувалася на загальнонародну мову [Чепіга 1997 : 235].
З-поміж рукописної спадщини важливе місце займають і учительні Євангелія XVI-XVII ст., які свого часу були проаналізовані І.Франком, І.Панькевичем, І.Огієнком, В.Перетцом та іншими вченими. У наш час мовні риси цих пам’яток досліджують У.Єдлінська, І.Чепіга, У.Добосевич, Г.Чуба. Крім того, учительні Євангелія розглянуті у літературному контексті, здійснено їхню текстологічну класифікацію (див. дослідження Г.Чуби “Лінгво-текстологічний аналіз учительних Євангелій другої половини XVI – XVII ст.”). Науковці зосередили увагу переважно на пам’ятках другої половини XVI – першої половини XVII ст., коли тексти учительних Євангелій набули особливої популярності й поширення. Зроблено спробу з’ясувати значення цих пам’яток для формування української літературної мови, її стильової розбудови, унормування та становлення на народнорозмовній основі [Чуба 1998 : 17].
Дослідники основну увагу звертали на мовностилістичні особливості цих пам’яток, а отже, з’ясовано їх місце у розвитку конфесійного стилю; проаналізовано особливості орфографії рукописів; визначено фонетичні риси; з’ясовано специфіку системи словозміни різних частин мови, яка полягає у співіснуванні граматичних форм, властивих церковнослов’янській мові і народнорозмовній з діалектними рисами.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему: Неперервність пошуків джерел становлення української літературної мови

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок