Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат: Інтертекстуальність у вимірах українського бароко

Інтертекстуальність у вимірах українського бароко / сторінка 2

Назва:
Інтертекстуальність у вимірах українського бароко
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,27 KB
Завантажень:
109
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Каже Симеон до Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець” (Лк. 2: 34, 35).
У певному сенсі бароко стає інтерпретацією цих слів, тобто антитетика барокового мислення у своїй основі має духовну аналогію – як багатогранне проявлення сутності. Людина не може раз і назавжди осягнути в собі “Божу подобу”, але може щоразу змагати до такого осягнення. У цьому плані характерні барокові топоси насправді лише більше чи менше змінені євангельські моменти пізнання істини, як, скажімо, топос скромності (“Бо кожний, хто підноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений” – Лк. 14: 11), “тісного” шляху (“Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть” – Лк. 13: 24), “свідка” (“Неправдиве моє свідоцтво, коли я сам за себе свідчу. Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, – правдиве” – Йо. 5: 31) та інші.
Проте згадані топоси можна пов’язувати з іншими місцями інших книг Святого Письма: про одне й те ж говориться якщо й не цілком інакше, то з помітною варіативністю, чотири євангелісти свідчать по-своєму, текст проходить через текст, та й те, що сказано в Еклезіяста, скрізь розсіяно. З цього погляду топоси – своєрідні загальники змісту. Їхня внутрішня форма відновлюється хіба що через пошуки того, що вони узагальнюють, бо, попри всі функції, насамперед єднають тексти свого рівня, виказуючи їх приналежність до однієї літературної традиції.
Книги Святого Письма стають універсальною лектурою не лише через загальне тло ідей. Біблійне джерело формує “новий” бароковий текст і як повідомлення про “втілення” спочатку сказаного, але і як можливість самого повідомлення, тобто способу висловитися – сказати про це словами, часто тими самими. Витворюється характерна для бароко риторична стратеґія: не всім доступна повнота біблійного сенсу, не всім відомий зміст раніше написаного – бо й “вони (учні Христа. – Б.К.) не знали Писання” – Йо. 20: 9, – але й для найменш обізнаного довіра до тексту тримається на його “книжності”.
Окремі цитати, повторюючись, немовбито скріплюють єднину перспективу творення духовного світу. Коли Ісус Христос говорить до тих, що “не здоліли”: “О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму за вас” (Лк. 9: 11) – то це лише конкретизація наперед записаного: “О сини людські, докіль будете твердосерді? ” – Пс. 4:3. У віршованому “Прогласі” Кирила Філософа до його “Учительного євангелія” звучить:
Невhгласj / съмысльнh гласjшта
Ни аште всj / jзыкы оумhєть
Можетъ съказати / немошть сихъ 2, с. 164 – 167.
Пізніше це по-своєму вимовить Григорій Сковорода – “О роде плотскій! Невhжди! Доколh ти тяжкосерд?” – даючи можливість простежити цікавий сюжет цитування, а також переконатися, чим відрізняються такі дослівні вирази від топосів. Біблійна цитата здебільшого і незалежно дає автор якісь посилання чи ні, виконує ключову роль: через неї виявляється інтерпретаційний акт творення як основний мотив збереження повноти внутрішньої форми біблійних слів. Важливого значення при цьому набуває авторська проблематика і сформований на її основі власний контекст, тобто мета, що спонукала автора до перетворення й асиміляції різних текстів – до праці, яку довершує органічна цілість нового писання-читання. Тоді “твір мистецтва настільки утворює спільність із тим, на що він вказує, що збагачує його буття неначе новим буттєвим процесом” 2, с. 142.
У цьому новому буттєвому процесі повнота біблійного сенсу не раз проявляється через можливість об’єднувати протилежні погляди – святого Кирила з його акцентом на оберігаючій силі букви, і Григорія Сковороди, переконаного в тлінності, несправжності видимого.
Своєрідність барокової інтертекстуальності увиразнюється через порівняння того, як на шляхах барокового “примирення” засвоюються християнські й античні джерела.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему: Інтертекстуальність у вимірах українського бароко

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок