Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Мовознавство Середньовіччя та епохи Відродження (V-XVI ст.) Мовознавство Середньовіччя

Мовознавство Середньовіччя та епохи Відродження (V-XVI ст.) Мовознавство Середньовіччя

Назва:
Мовознавство Середньовіччя та епохи Відродження (V-XVI ст.) Мовознавство Середньовіччя
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,32 KB
Завантажень:
312
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему
Мовознавство Середньовіччя та епохи Відродження (V-XVI ст.) Мовознавство Середньовіччя


План
1. Загальна характеристика.
2. Мовознавство в середньовічній Європі.
3. Мовознавство епохи Відродження
Література


1. Загальна характеристика.
Епоха середньовіччя для світової цивілізаціїї в цілому характеризується зародженням феодалізму в ряді країн, створенням нових культур, формуванням і зміцненням світових релігій – індуїзму, будизму, іудаїзму, іслама і християнства. В Європі розширенню і становленню християнства сприяло падіння в V ст. Західної Римської імперії. Світові релігії – це не тільки вірування. Вони включают до себе філософію з вченням про буття, політичне вчення про суспільство і державу, право, мораль, систему естетичних воззрінь, під знаком яких розвивались усілякі види мистецтва – архитектура, скульптура, живопис, формувалась художня література, а також наука.
Зруйнування античних державних формувань і перехід суспільства до нового політичного. Економічного, релігіозного і морально-естетичного стану створюють нове становище не лише в галузі культури, але і в сфері мов. В цей період виокремлюються дві сфери мов: сфера мов каноничних і класичних( все це мови древніх цивілізацій), усвідомлених в суспільно-мовній практиці і теорії мовияк мови “правильні”; сфера мов “варварських” або “вульгарних”(все це безписьмові або новописьмові мови), усвідомлених в суспільно-мовній практиці і теорії мови як “неправильні”(1, 112)
Становлення нових цивілізацій і світових релігій в суспільно-мовній практиці характеризується двома протилежними тенденціями: з одного боку, з метою підтримання давніх традицій і збереження самобутності і єдності релігії, морально-естетичного, історио-культурного, ідеологічного змісту ряд текстів, які грають важливу роль в цьому прцесі, канонизується. В середні віки канонічні тексти виходять за межі державних створень, прагнуть розширити територію їх застосування. При цьому мова канонічних текстів вважалася правильною, неканонічних – неправильною. З іншого боку, для більш ефективного проникнення в нові сууспільства релігіозного і культурного вчення до суспільно-мовної практики залучають “неправильні” мови.
Поширення релігіозних текстів, таких як Біблія, Коран, індійські Упанішади (букв. – таємне вчення; коментарі до Вед), твори будизму та інш., супроводжувались іх тлумаченням, коментарем, уніфікуванням змісту, який складав основу канона. Канонічні тексти складають ідеологічний фундамент суспільства і стають основою всій системи знань і змісту навчання.
Головна мета мовознавства полягає в таких умовах в узгодженні нового письмового тексту з старим письмовим текстом у межах кожної “правильної” мови, усунення розбіжностей. Які виникають в різних школах писців. Результатом цього процесу виступає канонизація античної граматики, а також поетики, риторики, логіки, оскільки останні були невід’ємною частиною мистецтва теологічного спору. Інше завдання мовознавства обумовлювалось природним розвитком писемності “неправильних” мов, у зв’язку з перекладом на них канонічних текстів. Переклад канонічних текстів на “неправильні” мови вимогал створення, впорядкування і нормалізації писемності, граматичного опису цих мов згідно з античними граматичними традиціями. І хоча цей процес повільний і неравномірний у різних регіонах, починається він в раннім Середньовіччі. Наприклад, в V ст. Канонічні тексти “опановує” вірменська мова, в VII-IX ст. – ірландська, давньоанглійська, давньоверхньонімецька, в IX ст. – старослов’янська. Таким чином виникають іноді нові канонічні мови. Наприклад, під час перенесення християнського канону на грунт слов’янської мови, головним чином як переклад з грецької, виникла канонічна церковнослов’янська мова.
В середні віка виникають дві осбливі сфери дослідження канонічних текстів – герменевтика і екзегенетика. Герменевтика ( з грец. hermeneutike(techne) – мистецтво тлумаченя) і кзегетика ( з грец. exegetikos – пояснюючий, той , що дає тлумачення) з різних боків досліджували канонічні тексти.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Мовознавство Середньовіччя та епохи Відродження (V-XVI ст.) Мовознавство Середньовіччя

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок