Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Заголовок у поезії Івана Франка з погляду рецептивної поетики

Заголовок у поезії Івана Франка з погляду рецептивної поетики

Назва:
Заголовок у поезії Івана Франка з погляду рецептивної поетики
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,53 KB
Завантажень:
291
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему:
Заголовок у поезії Івана Франка з погляду рецептивної поетики


Заголовок можна вважати, з одного боку, за найменшу, максимально непередбачувану одиницю художнього тексту, за допомогою якої читач несподівано сам у собі відкриває найнезбагненніші приховані можливості щодо розуміння або інтуїтивного осягнення авторського задуму. Ця непередбачуваність може мати різні форми й ступені свого вираження, тому інколи автор буквально запрограмовує заголовок, переважно такий, який зберігає за собою право на жанрову домінанту в тексті. Однак і жанрові заголовкові формули митець може робити свідомо непередбачуваними, задаючи хибний горизонт очікуваного і створюючи так ефект присутності цілого тексту в його назві. Адже, якщо подивитися з іншого боку, заголовок також є одиницею найвищого рівня, що стягує у себе практично весь текст і навіть більше: всю позатекстову дійсність. Йому властиві свої закони організації простору, часу й ритму; як “згорнутий” образ, що стає символом під час читання, заголовок є чимось більшим за просто розпізнавальний знак структури, пов’язуючи між собою різні сфери і виміри життя та мистецтва. Назва твору є умовним орієнтиром, який відмежовує ритми повсякдення від ритмів духовного світу митця. На цьому свого часу наголошувала Н. А. Кожина, вважаючи заголовок за поріг й одночасно межу нашого сприйняття [5,с. ]. Про цю функцію заголовка також дуже вдало висловився болгарський учений Цветан Раковський, який пише, що заголовок є першим сигналом, на основі якого можна говорити про самостійність і цілісність твору, і такою „зворотною силою”, згідно з якою відбувається „пригадування” інших структур і творів, першою межею між двома мовними середовищами, яка розділяє реальність від фіктивного світу [9,с. ].
Мова насамперед піде про ритм заголовка і чи таке явище може бути одним із аспектів дослідження у сфері рецептивної поетики. Під поняттям „ритм заголовка” пропоную розуміти такий набір світоглядно-естетичних та емоційно-експресивних „зарядів”, які мимоволі впливають на читача, як тільки він зустрічається поглядом із назвою твору. Кожен заголовок творить свій специфічний ритм, загалом відмінний від ритмічної організації вірша в цілому, хоча й гармонійно пов’язаний з його римострофічним комплексом, причому настільки тісно, що навіть відсутність заголовка у ліричному творі аж ніяк не свідчить про відсутність його ритму. В цьому випадку ритм заголовка переходить в один зі своїх різновидів – фабульний, що реалізується у першому рядку вірша. “Порозуміння” із текстом відбувається відразу ж, із першим зіткненням – у його названій “речі”, причому цей акт настільки тривалий, що, практично, все сказане в першому рядку (наприклад, Франкове “Безмежнеє поле в сніжному завою...”), без перебільшення, рівноцінне змісту цілого вірша. Ця функція назви-рядка сприяє витворенню специфічної фабули в ліриці, згорненої лише до ситуації-штриха: можна не читати цілого поетичного твору, скажімо зі збірки “Зів’яле листя”, щоб з першого ж рядка скласти собі враження про основну тональнісну лінію її циклів – “жмутків”. До прикладу: “Раз зійшлися ми случайно...” – відразу стає зрозуміло, про що піде мова далі; мотив випадку, долі є фабульним й однозначно визначає ”обличчя” цілого вірша, якого можна взагалі не читати. Заголовкові рядки “Зів’ялого листя” нав’язують власне сприйняття, зводячи його лише до “пучка” (чи “жмутка”) типових лірико-екзистенційних мотивів, що обслуговують сфери й горизонти інтимного простору. З цією метою Франко й навантажує ритмом заголовки до віршів та циклів, за якими можна відчитати ліричний настрій поета, що його супроводжував під час написання текстів і який у певний спосіб замінює відсутній у поезії сюжет. Кожна авторська добірка віршів – це вже колекція якогось часу: так, “Зів’яле листя” І. Франка – колекція інтимного часу-простору; тут ритм віддаляється від назви збірки на зразок рикошету і в такий спосіб “пробігає” крізь усі її тексти, їхні заголовки та окремі цикли.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Заголовок у поезії Івана Франка з погляду рецептивної поетики

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок