Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Гайдамаччина в усній прозі українців

Гайдамаччина в усній прозі українців

Назва:
Гайдамаччина в усній прозі українців
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,52 KB
Завантажень:
393
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Гайдамаччина в усній прозі українців


Для української фольклористики досить цікавим виявився гайдамацький рух, зародження якого тісно пов’язується, як свідчать історики [1], зі становленням запорізького козацтва в другій половині XV ст. Уже в XVI ст. формувалися і загони кріпаків-утікачів, які теж називали себе козаками, а з часом – гайдамаками. Вони співіснували на всіх етапах соціальної і національно-визвольної боротьби.
Гайдамаки найактивніше діяли на Поділлі, Брацлавщині, Київщині. Цьому сприяли непрохідні подільські ліси, численні балки, байраки, порослі лісом, підтримка населення. У першій половині XVIII ст. гайдмаччина поширилася на значну територію України. Опорними пунктами у центральних та східних районах стали ліси – Чорний, Лебединський, Кучманський, Мотронинський, Чутівський, степи й байраки Запоріжжя, дніпровські плавні. Звідси гайдамаки здійснювали рейди по всьому Правобережжю, доходячи навіть до Карпат, Волині та Білорусії. Цей рух досяг свого апогею в час великого повстання, яке дістало назву Коліївщини, що очолювали його народні герої М. Залізняк, І. Гонта, М. Швачка, М. Шило, А. Журба, І. Бондаренко та ін.
Українське гайдамацтво можна порівняти з південнослов’янським гайдуцтвом і ускоцтвом. Якщо гайдуки обрали партизанську тактику боротьби в тилу ворога, як опришки та гайдамаки пізнього періоду, то ускоки нападали на турецькі володіння з прикордонних районів. Так само варто розглядати козацтво і гайдамацтво як складові одного руху, що взаємодоповнювались на всіх етапах визвольної боротьби. Гайдамаки навіть прагнули бути схожими на реєстрових козаків, хоча тактика – напади на двори магнатів, лихварів, корчмарів – мала характер партизанської боротьби, щоправда, інколи їхні загони досить далеко відходили від місця постійного перебування.
Великі визвольні змагання завжди знаходили широкий відгомін у народній творчості. Так і гайдамаччина залишила свій слід в українському фольклорі, адже цей рух був наскрізь народним і виражав його інтереси. На жаль, до нас дійшло порівняно небагато зразків усної словесності з того періоду і передусім оповідних жанрів, бо системне нагромадження джерельної бази відноситься до початку XIX ст. Активніше зацікавлення цими матеріалами не випадково припадає на 40-ві роки. минулого століття, коли була опублікована поема Т. Шевченка "Гайдамаки", зіткана головним чином з живої фольклорної традиції. Найпильніше фіксувались народні твори про Коліївщину і меншою мірою про гайдамаччину взагалі, передусім на етапі її виникнення та поступового поширення.
Одним з перших почав записувати гайдамацький оповідний фольклор П. Куліш. У "Записках о Южной Руси" він вмістив понад 20 переказів, зібраних на Черкащині (Черкаси, Сміла, Звенигород, Суботів). Варто зазначити, що серед них є такі, котрі стосуються гайдамацького руху взагалі ("Нічний напад гайдамак", "Втеча гайдамак", "Гайдамаки в Жаботині", "Гайдамаки в Умані") [2, т. 2, c. 246-249; 259-261; 285-286], а також конкретних осіб ("Максим Шило", "Перебування Максима Залізняка в Черкасах", "Про гайдамаку Швачку", два варіанти про сотника Харка) [2, т. 2, c. 95, 96, 135, 241-246; 251-259].
Тут необхідно відзначити публікацію чотирьох обширних текстів про гайдамаків, які підготував В. Антонович [3]. У вступному слові він наголосив, що це записи 1840 рр., які зробив колишній губернатор Києва І. Фундуклей. Є відомості, що губернатор справді цікавився старовиною. Однак маємо сумнів у тому, що це його власні фіксації. Зробивши порівняльний текстологічний аналіз зразків про М. Шила, М. Залізняка, про вбивство млієвського титаря тощо, доходимо висновку, що вони практично такі ж самі, як і в П. Куліша (російськомовний варіант). Мабуть, І. Фундуклеєві були відомі ці записи, хоча автентичних текстів у нього немає.
У 1860 р. з’явилось видання М. Александровича "Із Канева в Чигирин і назад" [4], у якому було кілька переказів про гайдамаків, три з яких згодом відібрав Б.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Гайдамаччина в усній прозі українців

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок