Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Фонетичні та граматичні особливості української говірки села Вербиця біля Томашова Любельського

Фонетичні та граматичні особливості української говірки села Вербиця біля Томашова Любельського

Назва:
Фонетичні та граматичні особливості української говірки села Вербиця біля Томашова Любельського
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,87 KB
Завантажень:
302
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Фонетичні та граматичні особливості української говірки села Вербиця біля Томашова Любельського
Основою цієї роботи є говірковий матеріал, зібраний від переселенців, колишніх мешканців села Вербиця поблизу Томашова Любельського у Люблінському воєводстві, які зараз проживають у селі Бєньково у Вармінсько-Мазурському воєводстві. Село Вербиця розташоване на території західних окраїн наддністрянського (або опільського) говору, що після Другої світової війни опинилася у складі Польської держави. Цей тип українських говірок на північ від м. Немирова переходить на територію Польщі вузькою смугою, яка охоплює простір від р. Смолинки на півдні – до р. Річиці на півночі. Тут наддністрянські говірки межують з надсянськими на півдні та на заході, а на півночі майже непомітно переходять у волинські. Вони займають незначну частину південно-східної території нинішнього Люблінського воєводства та північно-східну частину Підкарпатського воєводства [9, 223].
Мешканців цієї околиці І.Верхратський назвав в опублікованій у 1912 р. монографії “батюками”, а їхній говір “батюцким”: Батюки суть то головно жителі з околиць Жовкви, Рави-Руської, Яворова, Городка, Угнова [1, 2]. Їхню говірку І.Верхратський, як і чимало інших діалектологів, зараховує до наддністрянського (опільського) говору: “Говор батюцкий єсть лише незначною відміною (підговором) говора опільського (ополянського, полянського)” [1,1].
Саме на території “батюцкого говору”, над річкою Солокією, розташоване село Вербиця. Перша згадка про це село датована роком 1388. 1880 року село нараховувало 202 будинки і 1202 мешканців, у переважній більшості українців. Список з 1921 року (тоді Вербиця входила до Равського повіту, Львівського воєводства) подає вже 323 доми і 1607 мешканців, у тому числі 1544 українців. Після Другої світової війни у 1946 році частина мешканців була переселена на територію Радянської України (до сіл Оброшино і Басівка Львівської області), а у 1947 – решта українського населення в рамках акції “Вісла” була депортована на північні землі Польщі. Під час цієї акції, на очах виселюваних вербичан, згоріла дерев’яна забудова села. Зараз у Вербиці проживає не більше п’яти осіб – корінних жителів, які наважилися повернутися до рідного села з півночі Польщі. В околичних селах ситуація подібна або і ще гірша.
Якщо йдеться про стан досліджень наддністрянського говору, треба сказати, що досі написано про нього немало. Крім І.Верхратського, цей говір досліджували Я.Янув [6], К.Дейна [2], Г.Шило[12;13], П.Приступа [10], К.Кисілевський [7] та інші.
Однак невелика частина говірок наддністрянського типу, що вживається на території Польщі, не дочекалася ґрунтовних досліджень, монографії, яка б докладніше представила цей говірковий ареал. Проте не можна сказати, що ця територія не була предметом зацікавлень і що не велися тут жодні дослідження. І.Верхратський обстежував у 1892 р. мову мешканців с. Верхрати і Любичі, а зібрані матеріали ввійшли частково до його монографії “Говір батюків” (Львів, 1912).
У 30-х роках в рамках акції збирання матеріалів до планованого І.Зілинським “Мовного атласу Галичини” [11] велися записи у селі Махнів (сьогодні: Stary Machnуw). При підготовці атласу говірок Люблінщини, що був запланований у 1950-их роках проф. П.Смочинським, зібрано українські матеріали з сіл Вербиця і Селиська. Ці записи наявні досі у картотеці Закладу польської мови Університету ім. М.Кюрі-Склодовської в Любліні.
Дальші дослідження робилися інколи принагідно. Найчастіше це були магістерські роботи.
Збирання говіркового матеріалу – досить складна робота, тому що після переселення носії українських говірок, у тому числі й говірок наддністрянського типу, проживають у різних регіонах Польщі. Вони змішуються з населенням інших українських та польських говіркових груп і через повсякденне спілкування, школу, пресу, телебачення тощо підлягають різним мовним впливам. Найвиразніший вплив на говіркові системи, звичайно, має польська літературна мова, якою зі зрозумілих причин українці стали користуватися в ширшому масштабі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Фонетичні та граматичні особливості української говірки села Вербиця біля Томашова Любельського

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок