Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Проблема авторизованої оцінки у мовленні: культурологічний аспект

Проблема авторизованої оцінки у мовленні: культурологічний аспект

Назва:
Проблема авторизованої оцінки у мовленні: культурологічний аспект
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,10 KB
Завантажень:
16
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Проблема авторизованої оцінки у мовленні: культурологічний аспект


Сучасні проблеми розвитку українського мовознавства зумовлюють пріоритетність, актуальність функціонального аспекту дослідження мовних явищ, коли кожна одиниця мови розглядається крізь призму мовленнєвої діяльності людей, важливим чинником якої є суб’єктивне сприйняття мовцем дійсності та вираження відповідними мовними засобами. Е. Бенвеніст справедливо зазначав, що саме в мові і завдяки мові людина утверджується як суб’єкт, оскільки саме мова здійснює (реалізує) поняття „Ego”(„моє я”) [Бенвенист 1974: 293]. У зв’язку з цим актуальною є проблема суб’єктивного і об’єктивного у мовленні.
Однією з ознак суб’єктивного характеру висловлення вважається наявність у фразі так званого суб’єктивно-оцінного моменту. Так, Г.В. Колшанський зазначає, що будь-який індивідуальний акт висловлення повинен містити суб’єктивну оцінку мовця щодо змісту інформації [Колшанский 1975: 117]. До таких суб’єктивно-оцінних властивостей висловлення належать передусім емоційні фактори: почуття, воля, відчуття, іронія тощо. Саме так зване емоційне забарвлення як суб’єктивний момент входить невід’ємною складовою частиною до об’єктивного плану висловлення. Говорячи, наприклад, Вродлива дівчина, чи Дівчина небаченої краси, чи Ах, яка красуня!, чи Як на мене, дівчина є просто красунею, ми не видозмінюємо змістової структури висловлення. Оцінний момент і є тим змістовим оцінним фактором з різним ступенем інтенсифікації оцінного значення, який по-різному передається в кожному з наведених висловлень.
Суб’єктивний аспект формує склад аксіологічних предикатів як одного з основних компонентів оцінної структури. Такі предикати, як вважати, вважатися, здаватися, видаватися, славитися та ін. виразно відображають суб’єктивний характер оцінки. Пор.: Я вважаю його порядною людиною і Він порядна людина; Доказ видався мені не досить переконливим і Доказ не досить переконливий.
Суб’єктивний компонент передбачає позитивне чи негативне ставлення суб’єкта оцінки до об’єкта, тоді як об’єктивний (дескриптивний) компонент оцінки орієнтований на властивості предметів та явищ, на основі яких узагальнюється і повідомляється оцінка.
Властивістю позначати суб’єктивне ставлення як таке володіють також дієслова, що містять сему оцінки в лексичному значенні, напр.: поважати, любити, цінувати, ненавидіти, зневажати кого-небудь, радіти з чого-небудь і под. Наприклад: Брат поважає старших; Я люблю музику; Сестра терпіти не може оперу; Я його не поважаю; Мати радіє за успіхи сина тощо. Деколи в мотивування додатково вводяться ознаки об’єкта оцінки: Понад усе ціную в людині справедливість; Зневажаю брехню в будь-якій одежі; Мені подобається цей твір, він досить талановито написаний (Розм.); Мені подобається твій Богдан. Це неймовірний оптиміст (Ю. Яновський); Я день люблю, бо день – це труд (М. Руденко), хоч мотивування можуть бути і відсутніми.
Важливо підкреслити, що протиставлення суб’єкта / об’єкта в оцінній структурі та суб’єктивності / об’єктивності у семантиці оцінки – це не одне і те ж. І суб’єкт, і об’єкт оцінки припускають існування факторів – суб’єктивного та об’єктивного. Так, суб’єкт, оцінюючи предмети, явища чи події, опирається, з одного боку, на своє ставлення до об’єкта оцінювання (подобається / не подобається), а з іншого боку на стереотипні уявлення про об’єкт та шкалу оцінок, за якою розміщені властивості та ознаки об’єкта. Разом з тим в оцінюваному об’єкті співвідносяться суб’єктивні та об’єктивні ознаки.
Прийнято вважати, що будь-яке оцінне судження завжди має свого „автора” (суб’єкта оцінки), якому належить певна оцінка. Не можна не погодитися з думкою О. М. Вольф, яка зазначає, що „у висловленнях природної мови можна завжди констатувати суб’єкт оцінки, навіть якщо він спеціально не позначений” [Вольф 1985: 67].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Проблема авторизованої оцінки у мовленні: культурологічний аспект

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок