Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Лексика на позначення форм організації навчально-виховного процесу в українській мові ХVІ–ХVІІІ ст.

Лексика на позначення форм організації навчально-виховного процесу в українській мові ХVІ–ХVІІІ ст.

Назва:
Лексика на позначення форм організації навчально-виховного процесу в українській мові ХVІ–ХVІІІ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,30 KB
Завантажень:
2
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Лексика на позначення форм організації навчально-виховного процесу в українській мові ХVІ–ХVІІІ ст.


Вивчення історії формування словникового складу мови є актуальним у сучасній мовознавчій науці. Лінгвістичними студіями вже охоплено широке коло лексики, яка відображає різноманітні сторони життя і діяльності людей. Поза увагою діахронного вивчення як самостійна тематична група досі залишалася лексика педагогічна. Певна увага приділена їй в академічній монографії “Історія української мови. Лексика і фразеологія” (К., 1983), окремі лексеми, семантика яких пов’язана з педагогічною діяльністю, розглядаються в інших мовознавчих працях.
Ми поставили собі за мету проаналізувати педагогічну лексику ХVІ–ХVІІІ ст., зафіксовану українськими пам’ятками писемності. Саме з другої половини ХVІ ст. в Україні починається якісно новий етап розвитку освіти, пов’язаний із виникненням братських шкіл, створенням вищих навчальних закладів. Розглянемо лексику на позначення форм організації навчально-виховного процесу в українській мові ХVІ–ХVІІІ ст.
До нашого часу дійшла невелика кількість українських текстів ХVІ–ХVІІІ ст. спеціального педагогічного спрямування. Зовсім відсутні праці, присвячені проблемам методики. Тому, послуговуючись опосередкованими даними, можемо незначною мірою встановити склад лексики на позначення форм передачі знань, організації навчального процесу, форм контролю тощо.
Відомо, що релігія була визначальним чинником у тогочасному духовному житті. Засвоєння релігійних знань, виховання побожності було одним із найголовніших завдань тогочасної школи, що регламентувалося шкільним статутом: спудей кождий межи науками визволеними того первhй учитися маеть, што ему есть спасено. П.Могила піклувався, щоб у серцях спудеїв: Побожность... впа#на и засhвана была (1636, Київ, Мог. Ант., с.тЮзі).
Формою передачі знань релігійного змісту були проповіді, або казання, в яких тлумачили норми християнської моралі записані в євангельських текстах. Однак у період зародження релігійної освіти такі поняття, як “грамотність”, “освіченість”, “знання Святого Письма” існували неподільно, а саму проповідь оцінюють як своєрідну лінгводидактику [Васильев 1994: 147]. Порівняймо такі фрагменти текстів: 1) нhсть у нас учителя, иже бы наказал и поучал нас ... не разумhем бо ни гречьску языку ни латыньску... (ПВЛ,15–17);
2) маеть дидаскал... учити их волh божой, Евангелiю и Апостолу (1586, Львів, Поряд. шк., 39). Поза широким контекстом важко зрозуміти, чи йдеться про діяльність проповідника, чи педагога. Писемні джерела засвідчують, що слова педагогічної сфери сполучались із тим же колом слів, що й лексеми понятійного поля “проповідництво”: проповhдь слова БЮжого невhдаючих научает (1637, Київ, МІКСВ, с.гЮкд); СЮн БЮжiй IЮис ХЮс... всhх научал: на wстатокъ распuщаючи школу свою приказал АпЮ(с)лом абы шли и наuчали вси народы... ше(д)ши оубо наuчили вс# языки (Там само); Збавите(л) нашъ ныколи в школh жидовской диспоутuючи и розuмhня... щ собh выпытuючи (поч. XVII ст. Проп. р., 147 // СУМ XVI–XVII, 6, 11).
Проповідництво неодмінно супроводжувалося прищепленням норм моралі, життєвих принципів. Отже, крім релігійного, проповідь мала дидактичний характер. Особливо це стосувалося проповідей нового типу з великим елементом панегіризму, що передбачав уславлення видатних людей [Чепіга 1996: 25], у них закликали наслідувати гідні вчинки своїх співвітчизників. І.П.Чепіга відзначає, що теоретичні засади таких проповідей розробив І.Галятовський. Його книга “Ключ разумhнi#” і вміщений у ній трактат “Наука, албо способ зложення казаня” є першим підручником із гомілетики [Там само]. Процитуємо уривок із праці І.Галятовського: Уста сутъ проповhдники и учителh, которые слово БжЮое проповhдують и людей вhрh православноh и учинков добрых научають. Отже, проповідник, або учитель, передавав знання і навчав “добрим вчинкам”, тобто виконував функції педагога – виховував. А проповідь була однією з форм передачі знань релігійного змісту.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Лексика на позначення форм організації навчально-виховного процесу в українській мові ХVІ–ХVІІІ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок