Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Територіально-мовне членування у світлі писемних пам’яток

Територіально-мовне членування у світлі писемних пам’яток

Назва:
Територіально-мовне членування у світлі писемних пам’яток
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,15 KB
Завантажень:
317
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Територіально-мовне членування у світлі писемних пам’яток


На теренах поширення будь-якої національної мови виділяли в минулому і виділяють нині територіально-мовні утворення. Мовний континуум на значних територіях не буває одноманітним. Наразі це аксіома. Навіть у наш час – гіперінтегрованості суспільства – літературні мови лише поступово витісняють говіркові вузьколокальні елементи. І годі сказати, коли (в будь-якій мовній системі) зникне останній регіоналізм. Народні говори ще активно функціонують, але суспільно-економічними і культурними умовами життя вже не стимулюються, а, навпаки, поволі нівелюються, певною мірою непомітно деформуються і поступово наближаються до літературної мови [Матвіяс 2000 6]. У непростих “взаєминах” унормованих літературних мов із національними саме останні дають історикам мови неоціненні факти для виокремлення сучасних і минулих діалектних масивів. Літературна мова реальну картину функціонування живої мови на певній території відображає лише частково. І чим далі в глибину віків, тим ця невідповідність – разючіша.
Як відомо, для вичленування діалектних ареалів необхідний фактологічний матеріал, рівномірно зібраний з усієї території поширення певної мовної системи. Дані лінгвогеографічних студій ХІХ-ХХ століть дають практично вичерпну картину поширення тих чи інших мовних явищ на певній території. Ареалогія не тільки показує територіальні межі поширення інновацій або збереження давнього, архаїчного, але й допомагає виявити епіцентри, звідки пішли нові елементи. Факти сучасної мови допомагають встановити відносну хронологію виникнення певного явища, навіть зробити реконструкцію прадавнього стану мови [Німчук 2000 : 4]. Така картина постає в лінгвістичних атласах. Тож на синхронічному рівні ареальні дослідження – очевидність. Набагато складніше окреслити (якщо взагалі можливо) діалектні утворення в минулому. Остаточне вирішення цієї проблеми можливе за наявності достатньої кількості пам’яток з різних територій досліджуваної епохи та максимально повної картини сучасного живого діалектного мовлення ареалу. Нездоланною стає завжди перша проблема. Навіть при наявності достатньої кількості писемних свідчень певного періоду фактологічний матеріал, представлений у них, не дає навіть скільки-небудь завершеної картини територіального членування. Це пояснюється передовсім тим, що у давніх писемних джерелах народно-розмовні елементи не зовсім “прошені і бажані гості”. Показником освіченості було уникнення народно-розмовних особливостей на письмі та, зрештою, і в мовленні. Тому, де б не писана пам’ятка і хто б її не писав – відчувалося намагання дотримуватися певних, вироблених на той час, орфографічних норм. Про територіальну належність пам’ятки лінгвісти можуть судити хіба що з поодиноких живомовних рис, характерних для рідної говірки писаря, який час від часу свідомо чи несвідомо вносив їх у текст. Тому висновки щодо діалектного членування, наприклад, києворуського мовного континууму наперед гіпотетичні. Очевидно, багато діалектних явищ давньоруської епохи ніколи не вдасться виявити, а відповідно, наші знання з цієї області не завжди будуть повними і позбавленими суб’єктивних оцінок [Филин 1972 : 89]. Великою мірою це стосується й подальших епох. Писемні свідчення з’являються все частіше, однак проблема вихолощування з літературної мови живих розмовних елементів залишається. Давні тексти, що дійшли до нас, не завжди датовані і не завжди у них вказано місце написання. На підставі палеографічного та лінгвального аналізу писемних документів можемо лише робити припущення про час написання, територіальну належність писаря та про локалізацію документа. Проблема територіальної віднесеності писемних пам’яток надзвичайно складна. Навіть при зазначенні місця написання не завжди однозначно можна (і варто) документ визнати як такий, що належить до того чи іншого мовного (діалектного) масиву.
Реконструкція територіально-мовних утворень давньоруської доби неможлива через брак достатньої кількості писемних свідчень, а особливо їхнього поширення – вкрай нерівномірного: з одних теренів походить більшість пам’яток, з інших – відсутні зовсім.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Територіально-мовне членування у світлі писемних пам’яток

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок