Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Жіноча проза доби модерну: концепція нового героя

Жіноча проза доби модерну: концепція нового героя

Назва:
Жіноча проза доби модерну: концепція нового героя
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,77 KB
Завантажень:
404
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Жіноча проза доби модерну: концепція нового героя


Період кінця ХІХ – поч. ХХ ст. можна впевнено означити як культурний жіночий ренесанс, оскільки на мистецьку арену виходить численна плеяда письменниць: Леся Українка, О. Кобилянська, Є. Ярошинська, Грицько Григоренко, Н. Кобринська, Уляна Кравченко, Дніпрова Чайка, К. Гриневичева, Л. Яновська та ін. Це явище символічне для модерністичного дискурсу з його відкритістю та поліфонічністю. Жінки вносять у культурний простір власну перспективу модифікації дійсності, яка не збігається з традиційною. Це, зокрема, стосується пошуку нового типу героя, який би ідеально втілив новітній дух перехідного віку. Модель „цілого чоловіка” І. Франка та принцип „чесності з собою” В. Винниченка виразно окреслили парадигму конструювання такого характеру. Письменниці, натомість, пропонують жінку які альтернативного героя, що Я. Поліщук потрактував як одну із найцікавіших метаморфоз літератури періоду fin de siecle [17, с. 154].
Творячи власну літературу, жінки вибудовують свою модель суспільства, в якому проблему ґендерної ідентифікації розв'язують нетрадиційно. Альтернативні моделі здебільшого не вкладалися у звичні концепції жіночих персонажів. У класичному письменстві це майже завжди або ідеалізований предмет любові й обожнення, або нещасна дівчина-покритка. Подібну класифікацію подає й Олена Теліга, стверджуючи, що в традиційній літературі „жіночі типи залишилися незмінні, лише трішечки підмальовані. Є це – 1) жінка-рабиня і 2) жінка-вамп. Обидва, не дивлячись нібито на свою протилежність, властиво кажучи, є тим самим типом жінки, що з’являється лише джерелом хвилевої насолоди й увигіднення життя в найпримітивнішому розумінні того слова. І рабиня, і „вамп” виключають пошану до жінки” [20, с. 32]. Героїню зображували з чоловічої перспективи і дуже часто з домішками сентименталізму та ідеалізму. Звідси ще одна постать – героїня-жертва. Дослідниця Т. Гундорова робить цілком слушний висновок, що „жінка, відображена в „чоловічій літературі”, це той образ, який бачить і символізує соціум (а він, звичайно, традиційно чоловічий)” [5, с. ]. Отже, моделюються характери, які влаштовують чоловіків і не виходять за межі узвичаєного статусу жінки в суспільстві, звідки репрезентація героїні як „покритки”, „бурлачки”, „повії”, „наймички” і т. п. Це є типова ситуація, в якій можна знайти відгомін теорії Ж.-Ж. Руссо. Він сформував соціокультурні концепції „жіночості” та „мужності”, які стали матрицею європейської ґендерної ідентифікації. Як зазначає філософ Н. Чухим, жінка за цим кодексом має подобатись і підкорятися, бути приємною, а не кидати виклик [22, c. ]. Натомість письменниці зламали поведінковий стереотип і в житті, і в літературі. Вони переносять героїню з марґінесів суспільства у центр подій, вивищуючи її і творячи „царівну”, „білу мрію”, „одержиму духом”, „блакитну троянду” і т. п. Література з жіночозахисної перетворюється в жіночостверджувальну. За влучним висловом Н. Зборовської, „відбувається процес „маскулінізації” жіночого на тлі чоловічої „фемінності” [10, с. ].
Одночасно відбувається ще й деконструкція образу жінки в чоловіків-авторів та проблематизується саме поняття ґендерної ідентичності.
Жінки-письменниці руйнують канон панівної традиції, де „статус жіночого завжди оцінюється бінарним числом: або стосовно цього здійснюється гранична функція заперечення, або йому надаються риси недосяжної цінності” [9, с. ] і пропонують нові координати дискурсу, де жінка презентована в парадигмі нового героя, як, зокрема, в творчості О. Кобилянської за класифікацією Т. Гундорової: жінка-товаришка, самодостатня жінка, меланхолійна жінка [6, с. ].
Навіть більше: письменниці не просто пропонують „свого” героя, а й змінюють фокус його зображення. Специфікою жіночої літератури є зосередженість на внутрішніх почуваннях героїв. Як зауважує І. Жеребкіна, „подієвість „великої історії” замінюється жіночою внутрішньою „афективною історією” [8, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Жіноча проза доби модерну: концепція нового героя

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок