Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат: Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики

Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики / сторінка 2

Назва:
Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,26 KB
Завантажень:
274
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
 Шерера, він пише: „Історик літератури слідить також становище жінок у літературі, тямуючи, що в часах розцвіту літератури значення жінок підноситься , вони стають провідницями, а часто й самі визначаються писательськими талантами; в часах упадку натомість упадає і значення жінок. Поезія жіноча не мусить бути поезією жіноцькою – приміром, поезія таких жінок, як Гросвіта, Гейєрс, Готшедиха. Недавно Шерер прямо розрізнив „мужицькі” й „жіноцькі” періоди в літературі; це не повинно було нікого так дуже дивувати. Адже ж ще у 1795 р. Вільгельм Гумбольдт в Шіллеровому часописі „Die Hцren” писав про полову різницю і її вплив на органічну природу та „Про форму мужеську і женську”, а Шіллер (в листі до Кернера, т. ІІ, 132) назвав гарною і великою цю думку – провести поняття роду і плодження навіть через область людського духа і положення духового” [7, с. ].
Ідеї, закладені в цьому теоретичному постулаті І. Франка, визрівали в нього поступово ще з 70-х років ХІХ ст. Вони знайшли своє втілення у літературно-критичних, фольклористичних та історико-літературних статтях. Ще в статті „Жіноча неволя в руських піснях народних” (1883) І. Франко пише про невідрадне становище жіноцтва Галичини та й усієї України, коли нові обставини життя, бідність, що постійно зростає, свідчать про потребу змінити становище нашого жіноцтва на краще. „Правда, в самих піснях, обіч сього непотішного факту, ми побачимо ще й друге, противне явище – реакцію жіноцтва проти більшаючого світу” [6, с. ].
Спостерігаючи за жіночим рухом кінця ХІХ ст., І. Франко у статті „З останніх десятиліть ХІХ віку”наголошує, що голоси жінок – галичанок і українок переплітаються і зливаються в одну гармонію: почуття дружності й духовної близькості, незважаючи на політичні межі, виявляється досить виразно, бодай у сфері найбільш освічених, вільних жінок.
Поява в останні десятиліття ХІХ ст. низки молодих українок на літературній ниві під прапором української мови й нових демократичних народолюбних ідей була, на думку І. Франка, першим доказом, що національне почуття будиться уже в самому ядрі українського народу, поширюється серед тих кіл, куди воно переважно доходить найпізніше і найтяжче. Для Франка-дослідника водночас зрозуміло, що українське жіноцтво не було ще „настільки вироблене, свідоме і самостійне, щоб могло вести якийсь систематичний рух, не знижаючися поза рівень, зазначений тим першим альманахом („Перший вінок”. – М. Г.). Але факт, що воно уперве піднялося на сей досить високий рівень, варт пам’яті. Не потребую ачей же доказувати вагу жіноцтва в розвої національної свідомості і національної літератури. Жіноцтво з природи своєї більш консервативне, більш держиться форми, ніж мужчини. Ідеї, погляди, уподобання і привички, впоєні вихованням, домашньою традицією, довше держаться серед жіноцтва, ніж серед мужчин. Наше жіноцтво до половини ХІХ в. виростало без рідної традиції. В Росії воно відмалку переймалося московщиною, у нас – польщиною” [8, с. ].
Отже, важко погодитися з С. Павличко, яка вважає, що роль І. Франка у виданні жіночого альманаху „Перший вінок” (1847) свідчить про те, що Франко не розумів тогочасних феміністичних проблем. Дослідниця стверджує, що саме І. Франко відхилив у журналі „Літературно-науковий вісник” деякі твори, зокрема феміністичний пасаж з оповідання О. Кобилянської „Ідеї”. „Коли Франко позитивно оцінив повість „Земля” (1902), у якій Кобилянська звернулася до народної тематики, у письменниці з’явився шанс завоювати якесь місце в каноні. Так і сталося. І знову оцінка Франка стала визначальною. Франко вмів не помічати того, чого помічати не хотів. Йому сподобалося, що в „Землі” зображені селяни, а не освічені феміністки, що дискутують про свободу вибору партнера. Але йому не хотілося входити в подробиці. А саме те, що метою повісті було не зміцнення народницької традиції, демократизація її основних цінностей – ідеальної сільської громади, ідеальної природної людини – людини землі, ідеальної селянської родини, ідеальної жінки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок