Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат на тему: Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики

Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики / сторінка 3

Назва:
Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,26 KB
Завантажень:
274
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
На землі, на думку Кобилянської, панують інстинкти, насильство, сексуальні непогамовані пристрасті, взаємна злоба і заздрість. І її повість нагадувала радше стиль Золя, аніж солодкі ідилії українських народників” [3, с. ].
Нам здається, що в цьому випадку думка дослідниці зводиться до того, щоб довести народницький характер поглядів І. Франка. І тут виникає проблема „народництва” української літератури, яка вже неодноразово ставилася в нашому літературознавстві. Насамперед І. Франко гостро виступив проти самого терміна „народництво”, і це наголошено низкою його літературознавчих виступів, зокрема статтею „Старе й нове в сучасній українській літературі”, в якій автор (І. Франко) відкидає загальники, неправильні у своїй категоричності, адже „такою виключно народницькою українська література не була ніколи” [11, с. ]. На підтвердження цієї думки І. Франко наводить численні приклади (твори „Енеїда” І. Котляревського, „Шельменко-денщик”, „Пан Халявський” Г. Квітки, „Сон”, „Кавказ”, „Петрусь”, „Княжна”, „Сотник”, „Неофіти”, „Марія”, „Царі” Т. Шевченка, „Причепа”, „Хмари” І. Нечуя-Левицького) та ін. Намагання спрямувати талант жінки в потрібне русло –прислужитися національній культурі – для І. Франка було визначальним. Вчений тонко розрізняв талант мистецький і талант науковий своїх сучасників-жінок. Свідченням цього є відома підтримка І. Франка своїх сучасниць-жінок у виданні їхніх творів, намагання прищепити їм європейський спосіб думання. У рецензії на „Жіночу бібліотеку”, що її видавала Наталя Кобринська, І. Франко, схвально відгукуючись на статтю і замітки „самої впорядчиці сеї збірки, д. Наталії Кобринської”, водночас наголошував, що її „праці публіцистичні і в значній часті полемічні. Скажемо тільки згори, що симпатизуємо вповні з її поглядами і з тою діяльністю, яку вона розвиває для їх осущення. Та все таки, скажемо одверто, що по нашій думці, своєю белетристикою навіть для спеціально жіночої справи вона могла б зробити далеко більше, ніж публіцистичною” [5, с. ].
Намагання підтримати жіночу працьовитість і талант, спрямувати їх яскраво виявилося у підтримці І. Франка відомих українських поетес Уляни Кравченко, Климентини Попович, Катрі Гриневичевої та ін.
Робота над редагуванням творів письменниць-жінок приносила І. Франкові не тільки естетичне задоволення, а й давала читачеві добру літературу, а головне – вводила українського читача у суть жіночих проблем. І. Франко як редактор ніколи не намагався „пригладити” особливості жіночого письма, передусім звертаючи увагу на мову тексту так, щоб у читача не залишалося ніяких незрозумілих місць. Не випадково ще в листі до Уляни Кравченко від 14. 11. 1883 року він писав: „...Хто вміє своїми, хоч і не складними щодо форми віршами глибоко потрясти серце другого чоловіка, той мусить свідомо чи інстинктово – знайти дорогу до серця. Та тілько все те переконує мене, що у Вас далеко більша спосібність до поезії, ніж до повісті, і я радив би Вам працювати на тім полі, і то працювати систематично, витривало” [10, с. ].
Про підтримку О. Кобилянської як письменниці, зокрема феміністичних ідей її творів, свідчить лист І. Франка до В. Ягича від 29. 09. 1905 року. У ньому адресант пише, що українська письменниця Ольга Кобилянська – „дитя „зеленої” Буковини, тієї культурно-територіальної області, де на ґрунті місцевої румунсько-української культурної відсталості прищеплюються деякими принагідними мандрівниками найбільш модерні і способи мислення і вислову думки, але тільки в окремих випадках вони дають справді оригінальні здорові квіти та плоди” [9, с. ].
Риси модерного мислення О. Кобилянської І. Франко вбачав у тому, що концепція повісті (роману за термінологією І. Франка) тонко і добре викладена, персонажі твору окреслені чітко, і хоч „письменниця не виходить за вузькі межі одного села, щоб дати широку картину культурного рівня буковинського народу, то вся та цілість пройнята таким емоційним настроєм, що це надає „Землі” особливого чару” [9, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему: Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок