Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики

Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики

Назва:
Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,26 KB
Завантажень:
274
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики


Новітні методи дослідження літературних творів (структуральні, рецептивна естетика, герменевтичне прочитання, феміністична критика), про які сьогодні активно сперечаються, своїм корінням сягають у літературознавство попередніх періодів, зокрема, в науку про літературу другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Завдання сучасного літературознавства – знайти співвідношення класичної та сучасної методик прочитання літературних творів. У запропонованій статті намагаємося простежити ідеї, що їх розробляє сучасна феміністична критика, у літературознавчій практиці Івана Франка та дослідженнях другої половини ХІХ – початку ХХ століття.
Для сучасного дослідника важливою є проблема коректності аналізу літературознавчої практики минулого за допомогою сучасного теоретичного інструментарію. Попри всю дискусійність цієї проблеми доволі поширеною є думка, що теоретичні дискусії попередніх періодів у розвитку літературознавства не варто накладати на матрицю сучасного літературного процесу, а шукати витоки тих теорій, які сьогодні дискутуються у працях найвидатніших естетиків і літературознавців.
У зв’язку з аналізованою проблемою зауважмо, що пік розвитку феміністичної критики припадає на другу половину ХХ ст.: праця Сімони де Бовуар „Друга стать”, Барбари Ґолдт „Жахлива досконалість. Жінки і російська література” (1987), Сандри Гілберт і Сузан Губар „Божевільні жінки з горища. Жінка – письменниця і літературна уява дев’ятнадцятого століття”(1979). Як влучно зазначає Соломія Павличко, ці автори „ по суті, переписали літературну історію минулого (ХІХ – М. Г.) віку під феміністичним кутом зору” [4, с. ]. Але річ у тім, що цілком переписувати літературну історію минулого навряд чи є потреба. Деякі дослідники вважають, що жіноча літературна критика існувала ще в античному суспільстві. У статті „Чи існує жіноча літературна традиція?” Міхаела Мудуре, аналізуючи античну традицію, пише, що „приклади з грецької міфології показують, що жіноча традиція в розумінні сукупності жіночих цінностей передається через грецькі міфи. Заслуга і геній Софокла полягає в тому, що він дав змогу виявитися жіночим цінностям у нитках його власної трагічної літературної тканини” [2, с. ].
Статті, що склали книгу С. Павличко „Фемінізм”, дають підстави говорити про те, що українське літературознавство ще в ХІХ ст. задумувалося над проблемами, що їх сьогодні розв'язує феміністична критика, зокрема т. зв. „жіноча літературна традиція”.
Важлива роль в осмисленні цієї проблеми належить Іванові Франкові. Звичайно, на кінець ХІХ ст. Франкове розуміння феміністичних проблем не можна накладати на матрицю сучасної феміністичної критики – галузі літературознавства, міждисциплінарної у своїй методології. „Феміністичні студії мають широку проблематику: реконструкція широкої історії та жіночої літературної традиції, феміністична історіографія, ревізія патріархальних зразків мови, проблема андрогінії і лесбіянська традиція, природа жіночого тексту та жіночого відчитування, проблема жінки в постколоніальній ситуації та в умовах культурного імперіалізму, пошуки альтернативної логіки та можливість жіночої епістемології” [1, с. ]. Забігаючи наперед, зазначимо, що проблема „Іван Франко і феміністична традиція в літературі” є багатоаспектною. Зупинімось на кількох із тих, що їх заторкнув І. Франко у своїх літературознавчих працях. Це передусім: теоретичні аспекти фемінізму в літературі, особливості жіночої літературної традиції, природа жіночого тексту та проблема жіночого його відчитування та ін.
Зокрема у статті „Задачі і метод історії літератури” вчений спирається на досвід німецького літературознавця В. Шерера, який говорив про потребу аналізувати літературний твір з урахуванням статі досліджуваних авторів. Цю проблему І. Франко трактує цілком у дусі європейських представників культурно-історичної школи. Спираючись на австрійського літературознавця В.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Літературознавча практика Івана Франка і проблеми феміністичної критики

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок