Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат українською: Мовознавча спадщина Олени Курило

Мовознавча спадщина Олени Курило / сторінка 5

Назва:
Мовознавча спадщина Олени Курило
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,75 KB
Завантажень:
166
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Але таких моментів далеко менше. Назву з них такі, як вимога в чужих словах вимовляти (й писати) завжди и, за народною вимовою давніше позичених слів типу универсал, министер (3, 169); спроба заборонити дієприкметники на -лий і великою мірою звести пасивні дієприкметники на -ний, -тий до ролі прикметників (5, 20, 24, 25); спроба відновити сполуку дієприслівника з дієсловом за допомогою сполучника та (типу: Увійшовши, та став — 5, 33); спроба заборонити дієслова було й буде та орудний відмінок дійової особи в усіх випадках при безособових присудках на -но, -то (5, 35); спроба обмежити, а то й зовсім усунути родовий відмінок приналежності іменників (5, 99); порада вживати апозитивні сполуки однакових частин мови (типу: куми-побратими, визнати-вимовити — 5, 131); спроба відновити двоїну (5, 97).
Провідна настанова, що визначала ввесь напрям порад Курило, була, безперечно, романтично-народницька. Курило виходила з тези про те, що головне — це впіймати «дух української мови», що проявляється насамперед в особливих, тільки їй «властивих законах синтаксичних» (3, 165) і що відбиває «властиву даній нації звичку думати» (5, 10), «є вираз його (народу) національного світогляду» (5, 136). Мова йде, таким чином, про визбирування й культивування «свого, одмітного» (5, 10). Це одмітне, власне, можна знайти в тих проявах мови, що не є заторкнені впливами російської літературної мови, як це сталося великою мірою з мовою сучасної Курило української інтелігенції. Звідси виростає етнографізм у мовній настанові Курило. Уже в (2, 167) вона відзначає як одну з переваг Є. Тимченка як мовознавця, що він має «чудесні приклади, взяті здебільшого з етнографічних записів». Інтеліґенція бо «повинна вчитися від народу висловлювати його думками, його психологією мови наукові правди» (5, 8). Завдання мовознавця — мову літературну «знов наблизити до народної» (5, 11), «допомогти їй зійти з російської підстави, набігти живої народної тропи» (5, 136).
Мова йде, отже, не тільки про близькість до народної мови, себто фактично до мови етнографічних записів, а про концентрацію, згущення її рис. Тож не диво, що найбільше відповідає ідеалові Курило мова прози П. Куліша (але не його поезії, з її синтезою української народної основи з церковнослов'янськими елементами); як вона сама подає, «це — найбагатші, найкращі зразки українського слова, що досі не мають рівних собі в українській прозовій літературі» (5, 138). Часом народницький підхід навіть переважає в Курило над національним, а народ для неї фактично означає селянство (5, 136). Вона радо порівнює, приміром, українську народну мову з російською народною мовою, протиставляючи їх разом штучності російської літературної мови (5, 139 та ін.). Тут в «Увагах» Курило ніби проявляється боротьба впливів двох її вчителів — її безпосереднього вчителя Є. Тимченка з його етнографічним підходом і її учителя з книжок — Ол. Потебні, з його романтично-національним підходом, до певної міри завдяченим В. Гумбольдтові. Загалом, одначе, вплив Потебні панує, і це проявляється не тільки в тому, що Потебня найчастіше цитується на сторінках (5) і інших праць Курило на синтаксично-стилістичні теми, не тільки в тому, що (5), власне, кінчається цитатами з Гумбольдта й Потебні, а і в тому, що Потебня визначив головне в підході Курило до явищ української мови, а також дав глибоко опрацьоване історичне тло для її зауваг щодо сучасної мови. З цього погляду в Курило зв'язок з Потебнею глибший і живіший, ніж у його харківських учнів, об'єднаних навколо видання «Вопросы теории и психологии творчества». Тоді як вони спиралися більше на «Мысль и язык», ранній і ще мало самостійний твір Потебні, і на його психологічно обґрунтовану теорію літератури, Курило продовжувала головний напрям його геніяльних синтаксичних студій і продовжувала також те, що завжди було скритою пружиною всієї діяльності Потебні — його українство.
Перейнявши від Потебні і безпосередньо від його вчителя В. Гумбольдта їх національний романтизм, Курило перейняла від Потебні й другу його рису, що завжди обмежувала його романтизм, — його тверезість в оцінці фактів, його чесність науковця.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему: Мовознавча спадщина Олени Курило

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок