Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Реалізація мовленнєвих актів директивного типу у з’ясувальних висловленнях

Реалізація мовленнєвих актів директивного типу у з’ясувальних висловленнях

Назва:
Реалізація мовленнєвих актів директивного типу у з’ясувальних висловленнях
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,24 KB
Завантажень:
295
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Реалізація мовленнєвих актів директивного типу у з’ясувальних висловленнях


Прагматичний аналіз мовних одиниць передбачає дослідження їх функціонування в мовленнєвих актах спілкування. Увагу дослідників привернув насамперед іллокутивний мовленнєвий акт як спосіб досягнення мовцем певної мети за допомогою мовленнєвих засобів. Дж.Сьорль виділив у своїй класифікації п’ять основних типів іллокутивних актів: репрезентативи, директиви, комісиви, експресиви, декларації [5, 170]. З’ясувальні висловлення можуть бути представлені не в усіх названих типах мовленнєвих актів, а лише в таких як: репрезентативи, директиви, комісиви та експресиви. Декларативного типу серед досліджуваних структур виявлено не було.
Оскільки межі статті не дозволяють у повному обсязі розглянути всі іллокутивні типи у з’ясувальних висловленнях, ми зупинимося на детальній характеристиці директивних мовленнєвих актів.
Мовленнєві акти директивного типу мають на меті змусити слухача втілити у життя певний стан речей, який відповідає інтересам і бажанням мовця. Директивні висловлення в залежності від комунікативної мети поділяються на декілька різновидів. У з’ясувальних реченнях представлені такі з них: накази, настійні вимоги, прохання, поради, висловлення бажання, застереження, пропозиції.
Складність синтаксичної та семантичної будови з’ясувальних конструкцій зумовлює можливість директивної семантики як у всьому висловленні, так і в його окремих структурних частинах. За наявністю семантики директив усі з’ясувальні висловлення можна поділити на такі групи:1) висловлення, у яких директива наявна в підрядній частині, а головна містить лише вказівку на директиву; 2) висловлення, у яких директива міститься у головній частині, а підрядна лише є її складовим елементом; 3) висловлення, у яких і в головній, і в підрядній частинах є окремі директиви.
У з’ясувальних висловленнях першої групи можуть міститися наступні директиви: наказ, настійна вимога, прохання, висловлення бажання, застереження, пропозиція.
Наказ являє собою офіційне розпорядження людини, яка наділена певними повноваженнями, владою. Глибинна структура наказу містить передбачення, що слухач повинен виконати те, що хоче від нього мовець. Ситуація наказу є типовою для таких стосунків співрозмовників, за яких мовець, враховуючи певні чинники (соціальне положення, вік, посаду), ставить себе вище за слухача, а тому й очікує від нього цілковитого підкорення. У головній частині таких з’ясувальних висловлень завжди експлікується перформативне дієслово, яке є вказівкою до виконання бажаної мовцем дії, а сама бажана дія міститься у підрядній частині: Це наш хлопець, я наказав, щоб не стояв на видноті (С.Маликов); Звелів світлий князь, щоби ви прийшли до нього (І.Білик).
Настійна вимога за значенням наближається до наказу і виявляється у рішучій формі волевиявлення й залежності слухача від мовця.
Характерним для вимоги є те, що мовець переконаний у тому, що має право вимагати від слухача зробити те, чого він бажає [1, 22]. Але від наказу настійну вимогу відрізняє неофіційність стосунків мовця й слухача, що позбавляє такі висловлення категоричності. Л.В.Фоміна висловила думку, що відмінність настійної вимоги від наказу полягає в тому, що людина, яка наказує має певну владу над адресатом, а людина, яка вимагає, такої влади не має, але переконана, що в конкретному випадку, за конкретних обставин адресат повинен виконати вимогу. Підставою для такого припущення є думка про правила поводження у відповідній ситуації [6, 68].
У з’ясувальних висловленнях з настійною вимогою головна частина містить перформативне дієслово, яке вказує на вимогу, що висунута у підрядній частині: Поляки вимагали, щоби в наших школах викладали деякі предмети польською мовою (Л.Палій); Тим часом конвоїри почали стріляти з автоматів, вимагаючи, щоб загін ліг на землю (П.Автомонов).
Прохання спонукає слухача задовольнити потреби й бажання мовця. Головна частина в таких конструкціях, як правило, експлікує перформатив просити, який вказує на наявність прохання у підрядній частині: Хлопці просять, щоб ви повернулись у лікарню (Ю.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Реалізація мовленнєвих актів директивного типу у з’ясувальних висловленнях

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок