Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Листи Євгена Маланюка до Євгена-Юлія Пеленського. Рік 1931

Листи Євгена Маланюка до Євгена-Юлія Пеленського. Рік 1931

Назва:
Листи Євгена Маланюка до Євгена-Юлія Пеленського. Рік 1931
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,52 KB
Завантажень:
383
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Листи Євгена Маланюка до Євгена-Юлія Пеленського. Рік 1931


1930 р. польська влада, налякана поширенням пластового руху на українських землях, заборонила його на підвладних їй територіях України. У зв’язку з цим наступного року у Львові на основі видавничого кооперативу “Вогні”, завданням якого було друкувати твори т.зв. пластових письменників, був створений однойменний “часопис для української молоді”. Його першим редактором став 23-річний Є.-Ю. Пеленський – маґістр слов’янської філології, минулорічний випускник (1930 р.) Львівського університету.
У Львові Є.-Ю. Пеленський був відомою особистістю в літературних колах, зокрема, через приналежність до гуртка молодих літераторів “Листопад”, до якого також входили Б.Кравців, В.Янів, В.Ковальчук та низка інших письменників націоналістичної орієнтації. “Листопадівці” тісно співпрацювали з “Літературно-науковим вісником” Д.Донцова, зокрема, і Є.-Ю.Пеленський. Не виключено, що саме через Д.Донцова молодий редактор щойно заснованого журналу зумів навести контакти з уже відомим на той час поетом Є.Маланюком, який жив тоді у Варшаві зі своєю другою дружиною Богумілою Савіцькою. Підґрунтям такого припущення може служити факт досить довготривалих зв’язків Є.-Ю.Пеленського з Д.Донцовим, чому є письмове підтвердження [2].
З першого невеличкого листа Є.Маланюка до редакції журналу “Вогні”, що зберігається у фондах відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки НАН України ім. В.Стефаника разом з іншими його листами до Є.-Ю. Пеленського (Архів Є.-Ю. Пеленського. Ф. 75. Папка 2), з’ясовуємо, що листування цих двох визначних діячів нашої культури, яке згодом переросло в добрі приятельські стосунки, розпочалася, очевидно, з пропозиції надіслати для публікації в журналі дещо з творів Є.Маланюка, а також вислати передплату на журнал.
Отож, навряд чи Є.Маланюк знав про Є.-Ю. Пеленського, але висловив своє “бажання чимсь” “бути корисним” для нового українського журналу. Його відповідь досить стримана, але й “обіцяюча”. Загалом у 1931 р. Є.Маланюк опублікував у “Вогнях” лише три свої поезії, але в особі головного редактора журналу він знайшов захопленого прихильника своєї творчості, який водночас став і активним популяризатором та інтерпретатором її, а також зберіг нам безцінні свідчення, що проливають світло на формування поглядів поета, а також на їхню еволюцію, дають нам можливість заглянути у його творчу лабораторію, краще збагнути його поетичну історіософію та й у цілому доповнюють наші уявлення про український літературний процес 1930-х рр.
Нище у хронологічній послідовності подані шість листів Є.Маланюка до Є.-Ю. Пеленського, а також відповідь редактора журналу “Вогні” на другий лист поета. Очевидно, це копія листа Є.-Ю. Пеленського без зазначення дати написання, але зміст її свідчить, що вона є своєрідним містком між другим і третім листом Є.Маланюка. Поміщена вона під № 2а й подана курсивом. Зберігається також у фондах відділу рукописів ЛНБ НАН України ім. В.Стефаника (Архів Є.-Ю. Пеленського. Ф. 5. Папка 1.). Поки що єдиний, на жаль, з відомих нам листів Є.-Ю. Пеленського до Є.Маланюка важливий тим, що демонструє його неабияке захоплення збіркою “Земля й залізо” та історіософією поета в цілому. Можливо, це захоплення дещо гіперболізоване, але по-молодечому щире. З подальших листів Є.Маланюка ми відчуваємо його самотність на чужині, часто й незрозумілість у своєму, зокрема, українському оточенні, тому листи, а найважливіше – турботи – молодого (Маланюк майже на одинадцять років старший за Пеленського) прихильного літератора, редактора й видавця до нього сприймає навіть як незвичні.
"Инші народи – пише Є.Маланюк, – щасливіші. Махар (чех) оповідав мені, що завжди мав видавця, який не конче розумівся на його творах, але розумів, що ті твори потрібні.
Я навіть вже помирився з такою долею. І тому Ваші листи приймаю зі зворушенням і… подивом – не гнівайтесь…” (лист № 6).
Гірко, самотньо й покірно звучать слова “Шановного і Дорогого Маестро"…
Є.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Листи Євгена Маланюка до Євгена-Юлія Пеленського. Рік 1931

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок