Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Мандрівні сюжети” у постмодерністському просторі В’ячеслава Медведя

Мандрівні сюжети” у постмодерністському просторі В’ячеслава Медведя

Назва:
Мандрівні сюжети” у постмодерністському просторі В’ячеслава Медведя
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,07 KB
Завантажень:
200
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
“Мандрівні сюжети” у постмодерністському просторі В’ячеслава Медведя


Прагнення увібрати в себе, поєднати, взаємодоповнити істини багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій – це чи не єдиний спосіб пробитися до справжнього масштабу буття, здолати екзистенційну безпросвітність існування.
У ризоматичному за сюжетом побутово-психологічному романі В’ячеслава Медведя „Кров по соломі” немає основних чи другорядних подій: історії повторюються, переплітаються, трапляються “порожні” сюжети, які з’являються, “аби заповнити безодню мовчання” [1, с. 6]. Проте роман не сприймається як велике безсюжетне марево. Стилістика деконструкції мотивує кожну подію, кожну появу персонажа. Мозаїчна побудова роману, коли сюжети, повторюючись і комбінуючись, утворюють своєрідне плато, підсилює значущість іншого рівня – інтердискурсивного. Політичні, соціальні, культурологічні міркування героїв підпорядковані одній глобальній меті – охарактеризувати складне і суперечливе ХХ століття. Це своєрідна філософія історії українського народу в правдивих розповідях “із життя”. Реальне буття не вкладається в жоден сюжет, воно “розшматоване на безліч цитат, з яких письменникові, хоч-не-хоч, доводиться монтувати художні твори” [7, с. 166].
Сюжет роману “Кров по соломі” – це легко замасковані алюзії на відомі сюжети літератури минулих епох (народні легенди, Біблійні перекази і притчі, твори Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького тощо) і сюжети своїх же попередніх текстів. Література “без лапок” передбачає енциклопедичного читача, позаяк сучасна доба “надто освічена й зарозуміла” [7, с.166]. Запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному та мовному рівнях.
Форма оповіді, у якій переплітаються сюжетні лінії, людські долі, розповіді – найадекватніше відображає реальне життя. У невеличкому містечку (яким є Кодня – головний простір буття персонажів В. Медведя), де всі знають одне одного, долі наскільки тісно переплелися, що й більшість мешканців між собою виявляються родичами. Хоча часто родичання таке: “Прокопчук Андрей, свекор тітки Гані, сестри моєї мами, але од другого чоловіка моєї баби Марини, Максима Черниша…” [6, с. ]. Твори В. Медведя – це розлога оповідь про один рід, у якій існують сталі герої (баба Богинька, Ярина, Петро, учитель Вільчинський, Юрко та інші) і такі, що з’являються нізвідки і відразу зникають. До того ж жіночі персонажі в творах Медведя присутні частіше. Жіночий суб’єкт постмодернізму відрізняється активною взаємодією із зовнішнім світом, інтенсивністю почуттів, креативністю, гетерогенністю, інтерсуб’єктивністю. Баба Богинька – найактивніший “житель” творів Медведя – носій істин і традицій, її поради – найавторитетніші (“Дівочі грища”), крім своїх дітей, вона виховує і чужих (“Кров по соломі”).
Форма роману як потоку свідомості й асоціацій без поділів на традиційні речення, абзаци, розділи тощо відображає діалектику самого життя. Власне, щоденник Марти Зіневич, уміщений у романі “Кров по соломі”, – це найкращий спосіб всеохопно описати дійсність. Докладніше зафіксувати всі православні, язичницькі, світські свята, усі події села – дні народження, хрестини, проводи, весілля, похорони, погоду за 22 роки, нарешті, – було б просто неможливо. Немає в житті (і відповідно, у романі) значущих чи неважливих подій – усе рухається одним потоком: народження – весілля – похорон, дощ – сніг – спека, весна – зима, урожай – неврожай і т.д. “Все життя до дрібочки пам’ятаєш, а чогось головнішого згадати не годна”, [4, с. 154] – чи не найголовніша думка твору.
Буття складається зі спогадів, кожна подія усвідомлюється вже тоді, коли вона відбулася. Тому життя – це “бліда копія того, що відбулося в дитинстві” [3, с. 247]. Персонажі творів В. Медведя в “архівах дитинства” залишили перші й найяскравіші враження, переживання, почуття.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Мандрівні сюжети” у постмодерністському просторі В’ячеслава Медведя

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок