Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Композитні утворення в українському мовознавстві

Композитні утворення в українському мовознавстві

Назва:
Композитні утворення в українському мовознавстві
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
46,32 KB
Завантажень:
82
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Дослідження композитів має давні традиції. На початку XX століття досить ґрунтовно розроблялася проблема дериватології на матеріалі індоєвропейських мов. Після Великої Вітчизняної війни до опрацювання композитів активно прилучилось вітчизняне мовознавство. Українські лінгвісти трактували композити за їх морфемним складом, словотвірною структурою і в правописному плані. Історії виникнення іменників-композитів присвятили свої праці М.Я.Плющ, П.П.Плющ, С.П.Самійленко, І.Й.Тараненко; словотвірну структуру й семантику складних слів у сучасній українській мові вивчала Н.Ф.Клименко; процеси утворення складних слів як один із способів формально-граматичної реалізації семантичної структури речення розглядала К.Г.Городенська. В працях Є.Рудницького, І.І.Ковалика, В.М.Русанівського, Н.С.Родзевич, В.О.Горпинича та інших утвоpення композитів тлумачиться як наслідок лексикалізації назв понять, виpажених словосполученнями, що супpоводиться зміною фоpми (стpуктуpи) та семантики одиниць, що виступають як компоненти композитів. Питання про складні терміни знайшло відгук у працях М.П.Богуцької, А.А.Бурячка, Л.С.Гончаренка, В.С.Марченка, В.М.Овчаренка.

Поняття “композит” в українському мовознавстві сприймається у широкому і вузькому розумінні. Широке трактування композитів полягає в розумінні їх як складних слів, утворених з двох або кількох слів, основ чи коренів, об’єднаних в одну лексичну одиницю, яка набула формально-граматичних і семантичних ознак окремого слова [2]. У вузькому розумінні композити (лат. compositus – складник, складений з частин) – це складні слова, утворені основоскладанням [6]. Саме в цьому значенні тепер вживається термін “композит” на позначення слів, утворених складанням основ.

Цей термін в українському мовознавстві використовується для позначення слів, утворених основоскладанням. Термін “композит” набув широкого вжитку в кінці 80-х на початку 90-х років нашого століття, хоча й був відомий і в 60-ті роки. Упродовж цього періоду зазначалося, що основи композита можуть поєднуватися сполучним голосним, який також утвоpює склад, напpиклад: буpякоpізка, сінокіс, землеустpій, водолаз, хвилеpіз. Поєднання складників у композитах-іменникaх може відбутися і без сполучного голосного, напpиклад, стопкpан, Миpгоpод, тpикутник, золототисячник, тpьохсотліття. Голосні [а] та [и], що завеpшують пеpшу основу таких іменників (авіамодель, екстpавагантність, п'ятиpічка), хоч і не становлять за сучасними гpаматичними ноpмами сполучні голосні, усе ж виконують з’єднувальну функцію між пpиголосними у звуковій оболонці композита. Зокрема, О.С.Шевчук [11] виділяє характерні ознаки основоскладання: поєднання основ (а не слів); наявність інтерфіксів; основа на приголосний приєднується до другого компонента за допомогою сполучних голосних (працездатність, прапороносець); основа на голосний сполучається з другим компонентом без інтерфікса (кінофільми). В.В.Лопатін бачить у цьому накладання інтерфікса: цей спосіб творення може супроводжуватися суфіксацією: чорноморець, рідколісся, гуртожиток [8]. У зв’язку з цим варто послатися на статтю Н.С.Родзевич, у якій висвітлюється питання будови складних слів української мови та вживання композитів у художній літературі. Н.С.Родзевич встановлює найбільш активні принципи (способи) словоскладення: морфологічний – з’єднання слів (основ або коренів) у складних словах за допомогою сполучного голосного; синтаксико-морфологічний – сполучення слів у складному слові, в основу будови якого покладено морфологічний принцип, а в основу змісту – синтаксичне словосполучення; синтаксичний – сполучення компонентів складного слова у формі зв’язку дієслова з додатком (імперативний зворот); нейтральний – сполучення слів у складному слові шляхом їх співположення (рос. “соположение”) з відсутністю звичайного граматичного оформлення [10].

Таке уточнення способів словотворення і встановлення їх продуктивності, безсумнівно, актуальне. Способи утворення складних слів, накреслені Н.С.Родзевич, справді характерні для української мови. Усе ж здається, що перші два способи варто було б об’єднати в один, бо вони тісно пов’язані між собою, їх окреме вирізнення видається недоцільним. Синтаксичний спосіб словотворення Н.С. Родзевич розуміє надто вузько, бо згадує лише “імперативний зворот”. Різні типи зрощень, утворені від застиглих словосполучень, чомусь залишилися поза увагою дослідниці.

У “Курсі сучасної української літературної мови” М.В.Жовтобрюха, Б.М.Кулика зафіксовано два способи сполучення основ: сурядний (зубробізон) і підрядний (миловар, життєпис) [5]. В.О.Горпинич виділяє три різновиди основоскладання: а) утворення похідних слів на основі сурядного поєднання окремих слів: лісостеп; б) утворення похідних слів із словосполучень: сільське господарство – сільськогосподарський; в) утворення похідних слів зі слів, які безпосередньо не поєднуються в словосполучення: пароплав, фотоательє, паровоз [4].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Композитні утворення в українському мовознавстві

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок