Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Словесна наочність в ораторському мистецтві

Словесна наочність в ораторському мистецтві

Назва:
Словесна наочність в ораторському мистецтві
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,99 KB
Завантажень:
279
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат на тему:
Словесна наочність в ораторському мистецтві


ПОВТОР — повторення того самого слова чи виразу з метою виділити, підкреслити істотне у мовленні, підкреслити ті чи інші деталі в описах, посилити експресивно-зображувальні властивості мови. Повтор допомагає повніше відобразити хвилюючі моменти в житті людини, її емоційний стан: "Ох, як весело на світі, як весело стало" (T. Шевченко); "Не плач, не плач за юністю своєю!" (М. Рильський)'.
ІНВЕРСІЯ — мовленнєвий зворот, який полягає в умисній, стилістично виправданій зміні прямого порядку слів. Зміна зви-
чайного порядку слів у реченні надає фразі особливого стилістич-ного забарвлення, посилює смислову значущість слів:
Робочим головам, рукам
на сій окраденій землі
свою ти силу ниспошли (Т. Шевченко)
ГРАДАЦІЯ — поступове підвищення, посилення. Стилістична фігура, що полягає в такому розташуванні частин висловлювання (слів, частин речення), коли кожна наступна містить у собі поси-лення (послаблення) смислового чи емоційно-експресивного зна-чення. Є градація висхідна і спадна:
Скажи, що правда оживе,
натхне, накличе, нажене
не ветхеє не древлє слово
розтленноє, а слово нове
між людьми криком пронесе
і люд окрадений спасе
од ласки царської... (Т. Шевченко)
АНТИТЕЗА — протилежність, протиставлення. Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних образів і понять.
РИТОРИЧНЕ ЗАПИТАННЯ - запитання, яке не переслідує мети отримати відповідь слухачів, спрямоване на ствердження якоїсь ідеї або таке, яке використовується як засіб підсилення уваги аудиторії:
Бути чи не бути? (В. Шекспір)
РИТОРИЧНИЙ ВИГУК - особливо емоційне ствердження або заперечення, констатація якогось факту або думки, що супровод-жується окличною інтонацією:
«О часи, о звичаї!» (М. Цицерон)
ЕПІТЕТ — один з основних тропів, художнє, образне озна-чення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії. Найчастіше епітетами виступають означен-ня — прикметники:
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги (Л. Костенко)
ТРОПА — слова, звороти, які вживаються у переносному зна-ченні: порівняння, метафори, епітети, гіперболи тощо.
МЕТАФОРА — вид тропа, що побудований на основі вживан-ня слів або виразів у переносному значенні за подібністю, анало-гією тощо і служить одним із засобів посилення образності й ви-разності мови. Розрізняються метафори прості, побудовані на збли-женні предметів чи явищ за однією якоюсь ознакою, і метафори розгорнуті, побудовані на різних асоціаціях між предметами і яви-щами. Наприклад: "Шовковий шум нив" (М. Коцюбинський); "Напи-тись голосу твого" (Л. Костенко),
Посіяли гайдамаки
в Україні жито,
та не вони його жали.
Що мусим робити?
Нема правди, не виросла;
кривда повиває... (Т. Шевченко)
МЕТОНІМІЯ — заміна одного слова іншим на основі близь-кості виражених ними понять, суміжності позначених предметів:
"Київ радо зустрічає гостей" (О. Гончар); "Увесь вітряк відразу ви-бухнув реготом" (М. Стельмах).
СИНЕКДОХА — заміна одного слова чи виразу іншим на ос-нові якоїсь кількісної характеристики предмета мовлення: дах над головою (замість будинок); "Наш люд має в собі багато сили, щоб родити Шевченків, Фельковичів, Франків" (В. Стефаник).
ГІПЕРБОЛА — перебільшення. Стилістична фігура, в якій на-вмисно перебільшено певну ознаку з метою надати зображуваному більшої виразності, загостреності, наприклад: "Так ніхто не кохав. Через тисячу літ лиш приходить подібне кохання..." (В. Сосюра).
ПРИСЛІВ'Я — це виражений структурою речення влучний об-разний вислів, який формулює певну життєву закономірність або правило, що є широким узагальненням багатовікових спостережень народу, його суспільного досвіду: "Не спитавши броду, не лізь у воду". Прислів'я співвідноситься з реченням, має синтаксичну завер-шеність, виступає як окреме судження, нерідко має ритмічну бу-дову, а його частини можуть римуватися: "За праве діло стій сміло".

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Словесна наочність в ораторському мистецтві

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок