Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Генологічний дискурс у літературознавчій спадщині Богдана Лепкого

Генологічний дискурс у літературознавчій спадщині Богдана Лепкого

Назва:
Генологічний дискурс у літературознавчій спадщині Богдана Лепкого
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,93 KB
Завантажень:
69
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Генологічний дискурс у літературознавчій спадщині Богдана Лепкого


Вагому частку творчого доробку Богдана Лепкого становлять його літературознавчі дослідження. Ще починаючи працю в Ягеллонському університеті, він одразу відчув брак підручників з історії української літератури. Студенти навчались за “Історією літератури руської” Омеляна Огоновського, виданою ще у 1887–1894 рр. Тому і написав Б. Лепкий двотомний “Начерк історії української літератури” (Книга 1 – 1909 р.; Книга 2 – 1912 р.). Це був популярний і синтетичний огляд рідного письменства до часів Івана Котляревського. Рукопис третього тому згорів 1914 року. У цьому начерку Б. Лепкий розкрив насамперед значення фольклору як органічної частини української культури, дав широку панораму історично-культурного розвитку нашого народу.
Для польських студентів науковець написав огляд“Zarys literatury ukraiсskiej. Podrкcznik informacyiny”, який вийшов друком 1930 року [див.: 9]. У цій книжці автор багато уваги присвятив старій літературі, а новій, яка могла б бути цікавішою для польських читачів, відвів лише четверту частину. Проте і в такому вигляді підручник відіграв важливу роль в ознайомленні поляків з українською літературою.
Окрім того, 1933 року в енциклопедичному виданні “Wielka literatura powszechna” було вміщено ілюстрований нарис історії літератури “Literatura ukraiсska”. Тут літературний процес і характеристику творчості письменників Б. Лепкий намагається розкрити з історичного, ідейного та естетичного боку.
Наприкінці життя вчений написав короткий огляд української літератури від найдавніших до теперішніх часів “Наше письменство” (Краків, 1941).
Усім підручникам з історії української літератури, які вийшли з-під пера Б. Лепкого, притаманна ясність, логічність викладу. Кожному літературному явищу він давав належну оцінку, виявляючи неабияку начитаність та обізнаність.
Щодо праць, які зараховуємо до літературних студій, треба згадати й антології українського письменства, які уклав Б. Лепкий, монографічні праці та розвідки тощо.
В історико-літературних працях Б. Лепкого можна помітити елементи його генологічної свідомості. Ця проблема частково висвітлена у статті Петра Білоуса “Становлення літературних жанрів за часів Київської Русі в інтерпретації Богдана Лепкого” [див.: 2], де автор аналізує погляд науковця Б. Лепкого на формування літературних жанрів тієї епохи і складання їх у самобутню систему. Окремого ж дослідження про функціонування генологічного дискурсу в літературознавчій спадщині вченого досі нема. Отож, якими були тенденції розвитку понятійно-теоретичних номінацій у свідомості Б. Лепкого? Які чинники впливали на цей процес?
Передусім зазначмо, що термін “генологія” запропонував французький вчений Поль ван Тіґем у 30-х роках ХХ століття для позначення розділу в теорії літератури, який досліджує літературні роди і жанри.
В українському літературознавстві частіше використовуємо термін “теорія літературних родів і жанрів”, або “жанрологія”. Усе ж останнім часом активнішого вжитку набуває поняття / термін “генологія”, а поряд з ним і терміносполука “генологічна свідомість”. Нею позначають те, як у свідомості письменників відображається їхній намір написати конкретний твір за певною структурною парадигмою. Тому й науковці вже давно сперечаються з приводу того, чи завжди заздалегідь автор означує (вибирає) для себе жанр і в його “рамки” втілює твір, чи зовсім не замислюється над цим. А можливо, письменники інтуїтивно відчувають жанрові ознаки.
Б. Кроче обґрунтовував думку, що в літературі немає і не може бути жанрів, бо й задум, і твір у цілому народжуються в процесі творчості, а там переважає підсвідоме, інтуїція [див.: 5]. А М. Арнаудов так писав про дію певних законів творчості: “Будь-яка значна художня творчість передбачає не тільки вільну гру уяви, але й максимум духовних сил, щоб фіксувати твір, який народжується, згідно з усіма інтуїтивно схопленими законами мистецтва” [1, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Генологічний дискурс у літературознавчій спадщині Богдана Лепкого

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок