Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Типологічне й індивідуальне в епістолярній поведінці Василя Стефаника: звертання

Типологічне й індивідуальне в епістолярній поведінці Василя Стефаника: звертання

Назва:
Типологічне й індивідуальне в епістолярній поведінці Василя Стефаника: звертання
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,73 KB
Завантажень:
318
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Типологічне й індивідуальне в епістолярній поведінці Василя Стефаника: звертання


Унікальність Стефаникової епістоляріїї, за влучним висловом Михайлини Коцюбинської, полягає в особливостях „Стефаникового типу листування – творення себе в листах” [Коцюбинська 2001: 172]. Не випадково його листи неодноразово привертала увагу сучасних літературознавців у пошуках біографічних домінант письменника, специфіки його творчої лабораторії й особистості [Гладкий 1967, Баран 1996, Погребенник 1996, Степаненко 1996, Коцюбинська 2001]. Однак лінгвістичний аспект листування Стефаника досліджено значно менше (див., зокрема, аналітичне дослідження В.В.Ґрещука про здобутки лінгвістичного стефаникознавства [Ґрещук 1998]). З-поміж найвагоміших мовознавчих здобутків відзначимо, зокрема, праці В.В.Ґрещука [Ґрещук 1996]. Дослідник зосередив увагу на з’ясуванні мовних особливостей Стефаникових листів. Індивідуальний вияв мовної поведінки Стефаника в епістолярних текстах дотепер не був об’єктом спеціального дослідження. Власне це й становить мету нашої розвідки.
Епістолярна спадщина Василя Стефаника окреслена 1888-1935 роками і налічує сьогодні понад триста листів (найбільша частка їх – 312 – уміщено в третьому томі повного зібрання творів [Стефаник 1954]), решта – представлена в різних періодичних виданнях і збірниках, присвячених його творчості [Основа 1965, Погребенник 1996 тощо]. Основу епістолярії становить приватне листування з друзями: з Левом Бачинським (приятель із часу навчання в гімназії, адвокат), з Вацлавом Морачевським (доктор біологічних наук, професор Львівського ветеринарного інституту, захоплювався літературою, перекладав новели Стефаника польською мовою), з Софією Морачевською (дружина Вацлава Морачевського, близька до гурту феміністок, який очолювала Наталя Кобринська), з Ольгою Гаморак (донька священика Кирила Гаморака, з 1904 року – дружина письменника), з Миколою Шухевичем (адвокат, приятель Стефаника), з Ольгою Кобилянською та з Михайлом Павликом.
Спорадично він підтримував епістолярні зв’язки з Осипом Маковеєм, Михайлом Коцюбинським, Іваном Франком, Михайлом Рудницьким, Оленою Кульчицькою, Андреєм Шептицьким, Денисом Лукіяновичем, Михайлом Яцківим, Ієронімом Калитовським, родиною Гамораків, зокрема з батьком Ольги – Кирилом та її братом Віктором. А отже, саме це коло адресатів визначало мовну поведінку Василя Стефаника.
Листування як один із можливих засобів підтримки міжособистісних взаємин було водночас для нього важливим засобом реалізації його мовної особистості, своєрідною творчою лабораторією: в багатьох листах знаходимо фрагменти, начерки майбутніх творів, опис реальних подій, які склали їх сюжетну канву. Невипадковість такого змістового наповнення листів пояснює сам Стефаник в одному з листів до Ольги Гаморак: “Я не маю часу тепер що писати і звичайно свою жилку писарску згоню на листах. То коштує мало часу і не мучить, за півгодини готово. А все помахаєся пером” [Стефаник 1954: 175]. Почасти листи додавали йому впевненості у власних силах: “Сегодни я такий до нічого, що би-м не годен слова написати, якби не Ваш лист. Читаю раз, читаю другий раз та й радуюся, що маю такого друга, що так пише…”, – до Вацлава Морачевського [Стефаник 1954: 107]. Однак у хвилини смутку й душевної тривоги навіть вони не могли принести бажану рівновагу: “Мене не обходить нічого білий світ – лишень я, і тому я тепер майже не пишу листів” [Стефаник 1954: 187].
З особливим нетерпінням чекав Василь Стефаник листів від Вацлава Морачевського, про що свідчать прості й розгорнуті порівняння, що стосуються його кореспонденцій. Зокрема, він порівнював листи Морачевського з росою, яка є благодаттю для кожної рослини (“Мій дорогий друже, пишіт, Ваші письма для мене що траві роса” [Стефаник 1954: 42]) , з розцвілою черешнею (“Ваш лист, то як файна на весну розцвіла черешня. Цвіту, зеленого листя багато, а так від опівночі є галузка і на однім листочку єї слеза. Лиш одна слеза.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Типологічне й індивідуальне в епістолярній поведінці Василя Стефаника: звертання

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок