Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Пошуки національної ідентичності в умовах постколоніалізму

Пошуки національної ідентичності в умовах постколоніалізму

Назва:
Пошуки національної ідентичності в умовах постколоніалізму
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,56 KB
Завантажень:
356
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Пошуки національної ідентичності в умовах постколоніалізму


Питання національної ідентичності гостро актуалізується у ситуації постколоніалізму. В українському суспільстві початку 90-х погляди на проблему національної самототожності хитаються від заперечення будь-яких іноземних впливів та орієнтирів до “ідеологізації” західноєвропейської, американської культури як взірця. Спробу культурологічного аналізу постколоніальної свідомості здійснює у своїй творчості Юрій Андрухович, обігруючи ознаки культури “іншого”, утверджуючи так інакшість, відмінність українського культурного простору.
У романі “Рекреації” (1992) автор реагує на постколоніальну ситуацію невизначеності, поєднуючи непоєднуване, розхитуючи усталені цінності та стереотипи. Руйнуючи ідею карнавалу, порушуючи основну його вимогу – збереження єдності, цілості, – автор передбачає для кожного з персонажів твору подорож у “свою ніч”, вихід на “свою сцену”. Один з героїв “Рекреацій” – Юрко Немирич – здійснює візит у минуле України часів Австро-угорської імперії. Ознаки Дунайської монархії тут занижуються за допомогою гротескного та іронічного зображення персонажів давно “померлої” імперії. Для персонажа роману Юрка Немирича цей час, відповідно, є чужим, “мертвотним”. Так автор озвучує своє швидше іронічне, ніж абсолютизуюче ставлення до старої Дунайської монархії, яка, проте, пов’язується для Юрія Андруховича з не найгіршим періодом української історії: “Апологія небіжки Австрії... для мене починається зі ствердження, що саме завдяки їй у безмежному мовно-національному різноманітті світу збережено український складник. Це сталося, можливо, й попри її волю, однак нас уже не було б сьогодні, якби не вона” [1, с. ]. І все ж це ставлення до Австрійської монархії не ідеалізується. Отже, через визнання ролі австрійського минулого в нашій історії здійснено й спробу відмежувати, утвердити “інакшість” України.
У романі “Московіада” Україна відмежовується від радянської імперії через утвердження відмінності українського способу мислення і буття від російського. Важливу роль у цьому “відмежуванні” відіграє персонаж роману – український поет Отто фон Ф. Героєві “Московіади” автор призначив роль блазня на “остаточному спектаклі вмираючої Імперії. Місце дії вистави – серце конаючої держави, її столиця Москва. Час дії – “судний день”, останній день перед остаточним розвалом Союзу. Образ блазня, як відомо, визначальний у творчості Юрія Андруховича. У перших номерах журналу “Четвер” Ю. Андрухович називає новий час Епохою Блазня (після Епохи Бога та Епохи Короля). Блазнювання як літературна поведінка (перевертання цінностей, прийняття зухвалих поз, фарс) характерне загалом для творчості учасників групи “Бу-Ба-Бу”. З’явившись у поезіях бубабістського періоду, образ комедіанта, блазня переростає в амбівалентний образ поета – “короля-блазня” в романі “Рекреації”. У “Московіаді” обігруючись, розділяється амбівалентна категорія “короля-блазня” на два незалежні один від одного образи – короля Олелька Другого та “блазня” – поета Отто фон Ф.
Фінальна сцена роману – роздум-звернення Отто фон Ф. до короля – позбавлена гумору, іронії, гри та пропонує читачеві серйозні висновки. Завершальний епізод роману демонструє, для чого потрібна була уся попередня розвага, гра автора з персонажем. Реальна Україна близька та рідна поетові, він повертається до неї, “до болю справжньої”, “нічим не захищеної від Сходу...” [4, с. ]. Король, “далекий” від України, натомість, опиняється на місці “блазня”, тоді як “блазень”-поет здатен прийняти серйозне рішення та здійснити рішучий вчинок. Він проходить усі жахи Москви, наповнюється ними і остаточно звільняється, лише пустивши собі кулю у скроню. Автор грається з персонажем, підводячи героя протягом усього твору саме до цього вчинку. Герой, що досі функціонував у творі як засіб авторської гри, має прийняти “самостійне” рішення. Знищивши опудала-символи імперського шовінізму (“Іван Грозний”, “Катерина Друга”, “Ленін”, “Дзержинський”), кічові символи-стереотипи імперської шляхетності та героїзму (“Суворов”, “Мінін-і-Пожарський”), персонаж знімає маску блазня та здійснює остаточний вчинок – вдається до самогубства.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Пошуки національної ідентичності в умовах постколоніалізму

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок