Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Літературно-критичний аспект українського fin de siecle’у

Літературно-критичний аспект українського fin de siecle’у

Назва:
Літературно-критичний аспект українського fin de siecle’у
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,63 KB
Завантажень:
383
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Літературно-критичний аспект українського fin de siecle’у


На ситуацію зламу віків літературно-критична діяльність прореагувала і в тематично-проблемний, і в функціональний (формальний) спосіб. Ускладнення проблематики і форм мистецтва потягло за собою, з одного боку, спробу синтезу (синтетичний компонент — суттєва складова мистецтва другої половини ХIХ ст.) та волю до радикального відокремлення з другого. Ідеологічна атмосфера доби характеризувалась напругою доцентрово-відцентрових сил. Центрів було, власне кажучи, три: релігійний, прогресистський та національно-культурний. Релігійністю (містика) переважно позначений ранньомодерністський (і декадентський) дискурс в Росії. Шукаючи рятунку від нігілістичних настроїв, в хащі неокатолицизму поринув французький прозаїк Ж.-К. Гюїсманс. Прогресистське вікторіанство поборювали прерафаеліти і О.Уайльд (водночас як теоретик). Впливовий польський часопис «Krytyka» вибирався з декадентської безвиході шляхом єднання заангажованих позитивістів та естетів на модерній суспільно-політичній платформі навколо розбудови модерної нації. Для поневолених народів національна ідея була тією ланкою, що найпродуктивніше могла б примирити традицію з сучасністю. Але в українських реаліях вона виявилась в значній мірі обтяженою народницькими стереотипами, панславізмом, поступовою доктриною, нейтральною щодо етносів соціальною тенденцією. Як засвідчив досвід Празької школи, модерна поетика ефективно взаємодіє з національною ідеєю неоромантичного, волюнтарного типу (спостереження, що чинне принаймні для ХХ ст.).
Орієнтація на відокремлення суб’єктивізувала літературну критику. Ця галузь літературної діяльності на кінець ХIХ ст. прибрала подобу самодостатнього виду творчості, літератури в літературі. Означене явище — прикмета культурного життя fin de siecle’у. Недаремно Д. Мережковський, маючи на увазі критичну творчість, відзначав: «Це поезія поезії, можливо, бліда, примарна, безкровна, але проте невідома ще жодному з попередніх віків, нова, плоть від плоті наша — поезія думки, виплід ХІХ віку з його безмежною свободою духу і невтомною скорботою пізнання» [1].
Сучасник Мережковського, французький літератор Жуль Леметр проголосив добу критики як мистецтва користування книгами, що нібито заступає перестарілі та обмежені її типи, догматичний та науковий. Щоправда, у Леметра догматизм не відповідає громадянському ангажементу, мовиться радше про академічну традицію [2].
Трактат «Із секретів поетичної творчості» (1898) І. Франко розпочав з літературно-критичної типології. Негації автора зазнала публіцистична критика в стилі Писарєва або Добролюбова і нарочито суб’єктивна критика на зразок писань Леметра й Брюнетьєра. На противагу цим крайнощам толерується критика наукова. З цим напрямком пов’язані імена І. Тена, Е. Еннекена, Дессуара та ін. Очевидно, такий підхід у Франка виконував роль своєрідної золотої середини поміж крайнощами виняткової уваги до форми чи змісту. Цікаво, що наукова критика трактату «Із секретів поетичної творчості» зорієнтована передовсім на читацьку рецепцію. Генетично чи типологічно, за спостереженнями Р. Гром’яка, вона співвідносна з напрацюваннями французького вченого Е. Еннекена, монографія котрого під назвою «Наукова критика» побачила світ у Парижі 1888 року. В ній означився деякий відхід стосовно теоретизувань І. Тена про конечність впливу середовища на формування особистості. Згідно з естопсихологічними принципами Еннекена, автор чинить не менший тиск на колективну свідомість, аніж ця остання на автора. Мабуть, більше закономірного, чим парадоксального можемо констатувати в тому, що розгортаючись у позитивістському річищі, Франкові міркування враховують дію ірраціонального, несвідомого фактора на процес творчості. І все ж, поряд з різко негативними відгуками про поезію П. Верлена в тексті трактату відчутна присутність модерного струменя індивідуалізму. Тим більше, що естетичний релятивізм з погляду академічної філології й нормативних естетик міг видатись, і почасти сприймався саме так (дискусія з В.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Літературно-критичний аспект українського fin de siecle’у

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок