Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Особистість у літописі самовидця

Особистість у літописі самовидця

Назва:
Особистість у літописі самовидця
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,02 KB
Завантажень:
477
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Особистість у літописі самовидця


Українська наукова думка, звертаючись до літописання ХVІІ – ХVІІІ ст. стоїть на засадах, виразно сформульованих, зокрема, авторами “Давня українська література” – М.С.Грицаєм, В.Л.Микитасем, Ф.Я.Шоломом: “вершину українського літописання ХVІІ – ХVІІІ ст. складають твори Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка” [4, 271].
Зазвичай дослідники приділяють більше уваги подіям у літописній розповіді, далі – постаті Б.Хмельницького, проте найменше – іншим учасникам руху. Саме останнє постає в полі нашого зору при погляді на літопис Самовидця.
Основа літописної розповіді Самовидця – відповідно жанрового означення пам’ятки – оцінка перебігу минулих подій (як своєрідне пояснення жанру можна використати тезу філософа, згідно якої “погляд наш влаштований так, що ми завжди дивимося після” [6, 140]) у хронологічній послідовності. Однак самі по собі події, без дійових осіб, які в цьому разі є ще й історичні постаті, неможливі. Тому з необхідності звертається літописець і до тих, хто вершив ці події, бодай стисло пошановуючи (або навпаки) за певні вчинки. Трапляється й так, що самі вчинки особи стають важливим вказівником до її оцінки або і самою характеристикою цієї особи.
Належить визнати, проте, що, згідно специфіки, такі оцінки можуть стосуватися не лише окремих осіб, а і певних суспільних груп, а в ХVІІІ ст. – певних станів козацтва або й козацьких звань.
Літописець, переконуємося, вельми несхвально оцінює певні вчинки полковників. Самовидець, з думкою якою співвідноситься теза Т.В.Адорно, що “правильне життя абсолютно немислиме, якщо воно одночасно не буде опиратися і на совість, і на відповідальність” [1, 193], обвинувачує полковників у неправдивості та переступанні істини в разі настанови ними сотників. Користаючи з того, що “сотників не козаки обирали”, а полковники, останні “кого хотіли з своей руки, же бы оным зичливими были” [5, 45], й настановляли на сотенство. Закидає літописець полковникам і у нецільовому використанні козацької сили: “Также полковникові козаков до всякий домовой незвичайной роботи пристановляли” [5, 46] задля, скажімо, переведення казна-куди ( при цьому піддаючи небезпеці життя козака) якогось дарунка панові тощо. Ставили собі полковники і в заслугу вчинене козаками. Прикметним у цьому разі вважаємо те, чому літописець веде мову: “Людська увага буває незрівнянно більше прикута до того, що змінюється, аніж до того. що лишається сталим” [2, 9]. Так само неправедно чинили у ставленні до козацтва і певні національні меншини: “в городах зась от жидов так была кривда, же неволно козакові в дому своєм жадного напитку на потребу свою держати” [5, 46] та панство – як суспільний стан: “хочай и син козацкій, тую же панщину мусіл робити и плату давати” [5, 46]. Загалом, на вчиненому певними суспільними станами супроти козацтва літописець наголошує неодноразово: переступи “великіе были от старостов и от намісников и жидов” [5, 46]. Знаємо при цьому, що “Народи живуть тільки сильними враженнями, що збереглися в їх умах від минулих часів, у спілкуванні з іншими народами” [10, 11]. “Сами державци”, які провадили визиск посередництвом цих урядників, “о кривдах людей посполитих мало знали, албо любо и знали, толко заслыплени будучи подарками от старост и арандарей” [5, 46]. Іншими словами, літописець наголошує не лише на неправедності станових зверхників у ставленні до козацтва, але й на змові цих станів супроти козацтва.
Згідно логіки розвитку історії, екстремальні обставини спричиняють несподіванки у взаєминах станів. Події під 1648 роком, зазначає літописець, зумовили й те, що жорсткі реалії доби змушують вищі суспільні стани вливатися в козацькі лави з метою не стільки ратною, чи з переконань, а задля самозбереження: “любо бы який человык значній и не хотіл привязоватися до того козацкого войска, тилко мусіл задля позбиття того насмівиска и нестерпимих бід в побоях, напоях и кормах незвичайних, и тії мусіли у войско и приставати до того козацтва” [5, 52].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Особистість у літописі самовидця

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок