Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Характерологія: методологічні імплікації 1960-1990-х рр.

Характерологія: методологічні імплікації 1960-1990-х рр.

Назва:
Характерологія: методологічні імплікації 1960-1990-х рр.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,16 KB
Завантажень:
473
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Характерологія: методологічні імплікації 1960-1990-х рр.


З відстані часу очевидним і незаперечним є той факт, що апогеєм теоретизувань щодо проблеми характеру в літературознавстві були 1960-і роки. Саме тоді на хвилі радикальних змін у суспільстві були зроблені вагомі кроки до оновлення методологічної культури. Ці процеси були обумовлені. З одного боку, кризовим станом у гуманітарній сфері, а з іншого – потребою новітніх зрушень у науці. Відомий літературознавець О.Михайлов в кінці 80-х років підкреслив: „...теорія літератури ... за останні 25-30 років заново народилась; можна віднести її нове народження до початку 60-х років, до часів розробки тритомної академічної „Теорії літератури”, для створення якої необхідно було створити головне – вивільнити свою свідомість для неупередженого, широкого вивчення літератури, літературного процесу і т.д. Тоді треба було не просто йти вперед, але повертатись до нормального людського стану розумової діяльності, а, здається, немає нічого більш складного, трудомістського за повернення до себе, в якійсь елементарній простоті висхідних рушень... Науці завжди мало „здорового глузду”, але й без такого в якості певного підґрунтя їй ніяк вже не обійтись, і таке підґрунтя для теорії літератури було знайдене” [1, 59]. Хоча, за визнанням редакційної колегії тритомного видання, в ньому було чимало дискусійного у висвітленні матеріалу, бо все ж розробка складних і маловивчених проблем без цього неможлива [2]. Підкреслимо й те, що методологічні засади багатьох піднятих проблем ґрунтувались на марксистсько-ленінській методології, знецінення яких відбудеться значно пізніше. На той час, тобто кінець
1950-х – 1960-і роки методологія науки переживала справжній „марксистський ренесанс”. Якщо в Москві ці новації були пов’язані з діяльністю і вченням відомого філософа Е.Ільєнкова і його школи, то в Києві „неомарксизм” розроблявся і утверджувався в напрацюваннях не менш відомого у філософській сфері П.Копніна та його учнів. Те спільне, що об’єднувало ці спрямування виявилось в концептуально нових підходах до проблеми людини і що зрештою знешкодило антигуманістичний сталінський постулат про „людину-гвинтик”.
Узагальнюючи те, що було зроблене П.Копніним, сучасні науковці підкреслюють: „...починаючи з П.Копніна в Україні виникає нове культурне явище. На противагу офіційній марксистській філософії, фактично знелюдненій – її пронизував вульгарний онтологізм, що ним намагалися підперти не менш вульгарний соціологізм (котрий в уяві і вчинках власть імущих нерідко межував з волюнтаризмом) – виникає потяг до філософування „людино центрованого” й, водночас, раціонально вишуканого” [3, 40-41]. Отже, це був вихід на широкий спектр людинознавчих проблем, надзвичайно перспективний „антропологічний розмисел”, в якому склалися два напрямки: світоглядно-онтологічний та світоглядно-епістемологічний, що були потужним підґрунтям і для літератури, і для літературознавства. У зв’язку з цим доцільно вказати на методологічну значимість широко відомих у гуманітарній сфері розробок екзистенційно-антропологічного напрямку, здійсненого дніпропетровським філософом-шістдесятником Г.Заїченком [4].
Е.Ільєнков у своєму емоційному і водночас глибоко науковому обґрунтуванні гасла „Учіться мислити!” накреслив дещо іншу антропологічну спрямованість, пов’язану з розвитком наукового мислення: „...якщо ви хочете виховати людину, не лише переконаної у могутності наукового знання, але й як такої, що вміє грамотно використовувати його силу для вирішення реальних завдань, реальних проблем, тобто протиріч реального життя, то привчайте себе і інших кожну загальну істину осягати в процесі її народження...” [5, 56].
Узагальнюючи „людинознавчу” спрямованість філософської думки, літературознавство, теорія літератури не лише переломили їх до своїх досліджень, а й суттєво поповнили їх ідеями, концепціями філологічної класики особливої тої, що в силу відомих причин була вилучена із наукового обігу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Характерологія: методологічні імплікації 1960-1990-х рр.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок