Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат українською: Смисл: сутність і сфери вияву в мові

Смисл: сутність і сфери вияву в мові / сторінка 5

Назва:
Смисл: сутність і сфери вияву в мові
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,25 KB
Завантажень:
125
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Якщо смисл як ціле в процесі сприйняття ще не сформований, то як він може впливати на осмислення мовних одиниць тексту? Якщо він уже сформований, то для чого потрібне таке осмислення?”
Ця дихотомія стосується когнітивної сфери адресата (читача, слухача). Насправді, тут сформульована позірна дихотомія. Адресат, перебуваючи в безпосередніх (адресат міжособистісного спілкування) чи опосередкованих часом і простором (читач) дискурсивних зв’язках, покроково формує апостеріорний особистісний комунікативний смисл у процесі інтеракції, спираючись на почуте (прочитане). З іншого боку, як зазначалось вище, адресат, сприймаючи дискурс (текст) певного жанру, вже має про нього певні „випереджувальні” (апріорні) смисли, уявлення про найтиповіші ознаки певного жанру. Дискурс (текст), який сприймається (твориться), може різною мірою відповідати чи не відповідати очікуванням (стереотипам) жанру і, відповідно, осмислюватись під радикалом цієї відповідності чи невідповідності.
Ознака 2. „Вважають, що глибини, точності і адекватності розуміння можна досягти при переході до смислового рівня сприйняття. Водночас для смислу характерні плинність, мінливість, змінність, синкретичність. Як може досягатися якась точність, однозначність розуміння при такому способі фіксації його результату?”
Дихотомія стосується сутності смислу. В живій комунікації особистостей, тобто носіїв неповторних соціальних, психологічних, когнітивних, культурних тощо рис, стовідсоткове сприйняття особистісних смислів принципово неможливе; у іншому випадку це було б „розчиненням” в особі комуніканта. Недарма В. фон Гумбольдт сформулював дихотомію „розуміння/нерозуміння”; О.О.Потебня твердив, що в спілкуванні особистості не передають один одному інформацію (це метафора не більше), а лише торкаються подібного кола асоціацій. У неконфліктній комунікації учасники не „обмінюються інформацією”, а формують спільне поле смислів.
Ознака 3. „Вважають, що для смислу характерна інваріантність. Водночас для нього характерна ситуативна зумовленість, суб’єктивність, варіативність. Як може поєднуватись інваріантність і варіативність?”
Сформульована дихотомія стосується комунікативної сутності смислу, вияву апріорних і апостеріорних його складових. В реальній комунікації таке сполучення єдино можливе. Наприклад, як уже зазначалось, у свідомості носія мови є достатньо стійке уявлення (стереотип) конкретного мовленнєвого жанру зі своїми найзагальнішими типовими смислами: у межах МЖ „комплімент” його (або когось іншого) хвалять, тобто ставляться позитивно, у межах МЖ „співчуття” співчувають тощо. Це так званий смисловий інваріант МЖ. У разі невідповідності інтенцій того, хто створює конкретний МЖ, або недотриманні максими етикетного спілкування Дж. Ліча „будь щирим”, виникають інші комунікативні смисли або простежуємо конфлікт смислів, їх варіативність, або спілкування унеможливлюється.
Ознака 4. „Вважають, що смисл виводиться, і тим самим ніби витягується з тексту в результаті його розуміння. Водночас існує уявлення про те, що розуміння – це приписування тексту смислу. Йдеться про взаємовиключні процедури чи взаємодоповнювальні?”
Дихотомія сформульована з позицій адресата і у ній зафіксовані взаємодоповнювальні комунікативні ознаки смислу, тобто апостеріорні й апріорні характеристики. Наприклад, читач у процесі рецепції художнього тексту приписує йому (тексту) певні смисли (симпатизує чи несимпатизує героям, співпереживає їм тощо). Це випереджувальне сприйняття і „нагородження” смислами відбувається під домінантним впливом правої півкулі головного мозку, яка забезпечує гештальтне сприйняття людиною навколишнього світу, моментальне цілісне, синтетичне (а не розчленоване, аналітичне) його оцінювання, а значить і осмислення. Це випереджувальне сприйняття уточнюється після прочитання тексту, який може стати для адресата прецедентним, таким, за яким закріплений єдиний і несуперечливий смисл, а може стати небажаним, навіть патогенним, наповненим неприйнятним смислом.
Ознака 5. „Якщо вважати, що смисл не „конструюється” в процесі розуміння, а лише приписується, то варто визнати, що в пам’яті повинен зберігатися повний набір готових смислів і завдання полягає лише в тому, щоби актуалізувати відповідний цьому тексту смисл.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему: Смисл: сутність і сфери вияву в мові

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок