Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Мовознавець Олекса Синявський

Мовознавець Олекса Синявський

Назва:
Мовознавець Олекса Синявський
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,42 KB
Завантажень:
305
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат
на тему:
Мовознавець Олекса Синявський


Синявський Олекса Наумович [23.IX (5.X) 1887, с. Андрївка, тепер Бердянського р-ну Запоріз, обл. — 24.Х 1937] — український мовознавець, професор з 1920.
Закінчив 1911 Харків. ун-т. Працював 1920-28 професором української мови Харківського ІНО, з 1928 очолював Діалектичну комісію ВУАН, з 1930 — зав. відділу діалектології Інституту мовознавства ВУАН, одночасно (1932-37) — професор київських університету та педагогічного інституту.
О.Синявському належать праці з сучас. та істор. фонетики й граматики укр. мови («Фонетична контроверса», 1926; «Спроба звукової характеристики літературної української мови», 1929; «На синтаксичні теми», 1931), з історії укр. літ. мови («Мова творів Гр. Сковороди», 1924; «Елементи Шевченкової мови, їх походження і значення», 1931), з діалектології [«Діалектологічний порадник», 1924; «З української діалектології (Про фонематичний принцип у діалектології)», 1929, — у ній уперше обгрунтовано фонемат. принцип у діалектол. дослідженнях, з історії укр. мовознавства («Потебня як дослідник української мови», 1928) та ін.
Написав «Коротку історію „Українського правопису"» (1931). Ініціатор укладання словника мови творів Т. Шевченка, автор посібників з укр. мови для учнів і вчителів школи та самоосвіти: «Вчимось писати (початкова наука письма у школі і вдома)» і «Короткий нарис української мови» (обидва — 1918), «Українська мова» (1923), «Норми української літературної мови» (1931). У 1937 незаконно репресований і розстріляний, 1957 реабілітований.
Олекса Синявський відзначав природність і закономірність творення та позичання нового, але в межах літературної норми. Позитивним фактором розвитку мови вважав неологізми І. Огієнко: “Культурне людське духовне життя невпинно зростає і потребує нових слів на своє означення, а тому й постають новотвори”, але “треба мати певний такт і глибоке мовне чуття при творенні нових слів”, бо “зловживання варваризмами й неологізмами сильно затемнюють нашу мову”.
Досвід українського мовознавця Олекси Синявського, що сформувався на широкому фактичному матеріалі вивчення різних варіантів української нормативної і діалектної вимови. Ще у 1929 році він поставив під сумнів розуміння функції фонеми, як таке, що не відповідає об’єктивно існуючим фактам11. Вчений пропонує: “Щоб констатувати наявність у мові якоїсь фонеми чи фонематичного значіння звука, ми часто можемо спиратися на інші фонеми з аналогії. Так, фонему ть (життя...) ми можемо визнати на тій тільки підставі, що цей звук артикуляційно-акустично відрізняється від ть тим самим, чим відрізняється фізіологічно споріднений дь супроти дь (довгістю), тобто коли можна встановити пропорцію дь : дь = ть : ть, отже й дь : ть = дь : ть”.
Пропонований для плану реалізації принцип аналогії пояснює усталене співіснування форм (артикуляційно-акустичних типів) як системну рису артикуляційної бази українського мовлення; встановлена пропорція має аксіологічну перевагу для виконавця типізованих артикуляційних дій, а поняття фізіологічна спорідненість розкриває онтологічний механізм формування артикуляційного типу і виділення його з-поміж інших типів. На прикладах сполучення приголосних у словах повіс(ь)те, с(ь)тягати, с(ь)під, с(ь)тріха та ін., де фонема /с/ може реалізуватися як звук з більшою або меншою м’якістю, він показує залежність характеристик фізичного вияву цієї системної одиниці від комбінаторно-позиційних умов реалізації, з чим і пов’язана складність у визначенні її статусу і виконуваної функції.13 Тому Олекса Синявський поряд з поняттям “фонема з значення” та “з походження” пропонує вживати поняття “фонема з становища”.
Він постійно враховує фактор взаємодії компонентів цілісно вимовленого слова чи складу. Це, наприклад, стосується пропонованої норми вимови ненаголошених и, е, аналізу явища пом’якшеності в групі приголосних.16 О.Синявський приділяє багато уваги тим відтінкам приголосних, які вважаються дуже рідкісними або зовсім відсутні у системі фонем, але широко представлені у мовленні.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Мовознавець Олекса Синявський

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок