Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Напрями психологічних досліджень у літературознавстві та Іван Франко

Напрями психологічних досліджень у літературознавстві та Іван Франко

Назва:
Напрями психологічних досліджень у літературознавстві та Іван Франко
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,99 KB
Завантажень:
232
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
Реферат на тему:
Напрями психологічних досліджень у літературознавстві та Іван Франко


Коли йшла мова про психологію художньої творчості зокрема й психологічний напрям досліджень у літературознавстві загалом, то до Івана Франка зверталися переважно як до автора трактату “Із секретів поетичної творчості” та статті “Старе і нове в сучасній літературі”. Із статті особливо відомою є характеристика письменників нової генерації, які, за І.Франком, наче засідають у душах своїх героїв і нею (душею), немов магічною лампою, освічують увесь навколишній світ. За останнє десятиліття інтерес дослідників до згаданих питань значно посилився, відтак відбулося ширше прочитання й осмислення Франкової літературно-критичної спадщини (В.Бондар, Р.Гром’як, Р.Піхманець, І.Фізер, В.Будний, І.Денисюк, Л.Бондар, М.Гнатюк, Я.Мельник, В.Гнатюк та ін.).
Синтетичної праці, в якій було б зібрано за можливістю як не усі, то, принаймні, основні Франкові спостереження і міркування щодо психічних явищ в мистецтві слова, методології психологічних літературознавчих досліджень ще немає. А таку працю необхідно зробити з огляду на потреби як франкознавства, так і теоретичного літературознавства. Іван Франко не декларував себе як прибічника психологічного напряму у літературознавстві й спеціальних студій (окрім згаданого трактату) не давав. Однак, досліджуючи певні явища історії літератури, роблячи огляди тогочасної літературної продукції, він нерідко давав цікаві та проникливі міркування щодо теорії художньої творчості, проблем психологізму загалом. Ці міркування були своєрідним теоретичним фундаментом, який лягав в основу подальших суджень, посилював аналітичну роботу Франкової думки. Якщо пильно оглянути літературознаву й, зрештою, белетристичну спадщину Івана Франка, то можна назбирати чимало многоцвітних перлів з цієї проблематики. І тоді перед очима дослідника-“мандрівника” постане широке панно із різноманітними мозаїчними картинами, які багато про що говорять і свідчать. І хоч поодинокі фрагменти мозаїк є незавершеними, а то й лише наміченими, проте вони спонукають до завершення, наштовхують до подальших досліджень в окресленому напрямку.
На нашу думку, психологічний напрям у літературознавстві може мати п’ять різних дослідницьких підходів. Взагалі, поєднання двох окремих наукових галузей – психології та літературознавства – веде до утворення третьої, проміжної галузі – психопоетики. Вона досліджує проблеми поетики з погляду психології художньої творчості (генеза, творення, аперцепція художнього тексту).
Перший напрям дослідження можна визначити як художню психографію. Вихідною тезою цього напряму є: за тим чи іншим твором письменника стоїть його особистість. Отож тут простежується відбиток психічної структури автора на образній системі та ідейному навантаженні його творів. Подібні впливи з кута зору авторської свідомості можуть відбуватися усвідомлено та неусвідомлено. В останньому випадку процес творчості зазнає більшого чи меншого впливу уявлень та імпульсів з підсвідомої сфери психіки автора, а, точніше, з прошарку неусвідомлюваних біографічних “відбитків” (спогадів), іншими словами, індивідуального несвідомого.
Самі впливи можна розподілити на певні групи і, відповідно, модифікувати принципи дослідження:
Перший підхід – психоаналітичний (З.Фройд і його послідовники). У ньому простежується сублімація первісних психічних імпульсів та потягів (зокрема, інфантильної сексуальності) в певні символічні художні форми.
Другий підхід має підкладку біогенетичного детермінізму. Розпочинається він з вивчення генеалогічного дерева письменника (до прадідів включно). При цьому значення мають: а) тілесні хвороби; б) психічні захворювання; в) будь-які факти анормальної поведінки близьких родичів (спроби самогубства тощо). Відтак слід, за можливістю, простежити відбиток окреслених факторів у психіці письменника, а, точніше, його художніх творах.
Третій підхід базується власне на фактах авторської біографії. Дослідник має дотримуватися онтогенетичного принципу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: Напрями психологічних досліджень у літературознавстві та Іван Франко

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок