Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Інтерпретації особи автора в художній творчості (“Зів’яле листя” І.Франка)

Інтерпретації особи автора в художній творчості (“Зів’яле листя” І.Франка)

Назва:
Інтерпретації особи автора в художній творчості (“Зів’яле листя” І.Франка)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,31 KB
Завантажень:
55
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Інтерпретації особи автора в художній творчості (“Зів’яле листя” І.Франка)


Автор – поняття автентичності того, хто написав твір, має, крім того, кілька значень: юридичне, історичне (суспільно-політичне, отже й соціальне), філософське, морально-етичне, ідеологічне, естетичне та ін. У літературознавстві, певна річ, найбільшу увагу з названих аспектів поняття “автор” привертає естетичний, хоча інші теж не залишаються зовсім поза увагою дослідників. У найновіших літературознавчих довідниках, наприклад, у “Літературознавчому словнику-довіднику” так визначено категорію “автор”: “Митець, котрий реалізувався у літературному чи будь-якому іншому художньому творі” [8; c.14]. Ідентичним є вияснення терміну в “Азбуковнику” Б.Романенчука: “Людина, що створила щось чи написала якийсь твір”, і, як приклади, називаються “Гайдамаки” Т.Шевченка, “Зів’яле листя” І.Франка, “Історія України-Руси” М.Грушевського [1; c.27–28]. УЛЕ подає тлумачення латинського слова “[au(c)tor – засновник, творець, письменник] – особа, що написала даний твір” [9; c.22]. Найширше обговорюється цей термін у КЛЭ; в перекладі названого латинського слова вказано: “(виновник, учредитель, основатель, податель мнения или совета, сочинитель), авторство – термины, выражающие специфические отношения к письменному тексту как “собственному, лично сотворенному” самим творцом” [7; c.28]. Таким чином, автор творець тексту за цими визначеннями є автентичним. Це значить, що на підставі визначення терміна можна беззастережно переносити авторське “я” в літературознавчій інтерпретації художнього тексту в площину тих об’єктно-суб’єктних співвідношень, які виникають під час читання і сприймання. До речі, складники цієї пари як умови функціонування художнього твору не тотожні: адже можна читати твір і, як не парадоксально, не сприймати його. Сприймання – це розуміння і – не тільки, бо концепції автора, тенденції твору можна не поділяти.
На основі різночитання, як засвідчує практика інтерпретації художнього тексту, трапляються довільні перенесення, тобто ототожнення особи автора або з протагоністом (героєм – антигероєм, ліричним героєм чи т. зв. “ліричним Я”), або з певними ситуаціями, “історіями”, проблемами, темами твору на всю його “тональність”, художню тенденцію тощо. У таких випадках, з відповідним теоретичним маніпулюванням, виникає натяк на те, що, скажімо, тема насильства у творах Т.Шевченка має якийсь не зафіксований біографами поета факт насильства чи то в дитинстві, чи в інший період його життя [див.: 5; с.33–37]. Г.Грабович, наприклад, аналізуючи проблему сексуального інцесту у творчості Т.Шевченка, як висновок стверджує, що “жертвою тепер виступає не одна з багатьох спокушених (чи зґвалтованих) і покинутих жінок у Шевченка, а автобіографічно (хай і символічно) зображена особа самого поета (курсив наш. – Л.С.)” [5; c.37]. Застереження дослідника про символічність щодо особи поета вже нічого не дає, оскільки тема зґвалтування переноситься на особу автора.
Довільність інтерпретації Г.Грабовича, нехай і обставлена відповідними теоретичними положеннями, грішить тенденційністю, що випливає з теоретичних, наперед заданих схем. Щось подібне бачимо в інтерпретації С.Павличко стосунків Лесі Українки та Ольги Кобилянської, з натяками про нетрадиційні відносини жінок** Див.: Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – Київ, 1997. – С.223 і далі., хоча листування між письменницями, аналіз творчих і особистих контактів могли привести до подібних висновків хіба що на підставі викривленого їх сприймання.
Отож проблема інтерпретації автора (творця), тобто того, хто є, як його називає Г.-Ґ.Ґадамер, “первопричиною твору” [6; c.110], вимагає, як видно з наведеного неґативного досвіду, великої обережності, аби не впасти в розставлені пастки, з одного боку, як це не парадоксально, самою ж теорією, а з іншого – тим же автором, творцем тексту, тлумачення якого, на думку одного з теоретиків герменевтики Ф.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Інтерпретації особи автора в художній творчості (“Зів’яле листя” І.Франка)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок