Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Архетипи природи в поезії В.Вітмена та Б.-І.Антонича

Архетипи природи в поезії В.Вітмена та Б.-І.Антонича

Назва:
Архетипи природи в поезії В.Вітмена та Б.-І.Антонича
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,15 KB
Завантажень:
417
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Архетипи природи в поезії В.Вітмена та Б.-І.Антонича


В історії США чільне місце посідає творчість Волта Вітмена, поета, який своїм талантом та безмежною любов’ю до природи завоював звання «співця природи». Єдина збірка з промовистою назвою «Листя трави» передає зв'язок митця з природою, яка була для нього не тільки творчим матеріалом, тлом «дії персонажів чи композиційним фактором, а й виразником психологічних станів» [10, 6].
Філософічністю вирізняється й поезія Богдана-Ігоря Антонича, якого Павло Тичина поставив в один ряд з такими постатями як Шевченко, Вітмен, Верхарн. «Стрімким і сповненим внутрішньої напруги» був охарактеризований талант молодого поета М.Ільницьким. Незважаючи на гостру класову боротьбу на західноукраїнських землях (коли жив і творив поет), Антонич залишався «аполітичним» письменником. Він розумів глибший смисл свого таланту: утвердження та «вростання» в природу.
Неповторність Антонича полягала в тому, що в його образах відтворені народні символи та образи фантастичні, які сягають далеких язичницьких часів. Український поет творив свої образи-символи через «поетичне реконструювання первісної сфери народної традиційності» [1, 11]. Для творчості Антонича традиційним було звернення до фольклорно-етнографічних образів (сонце, земля, рослини тощо). Сам митець у своєму романі «На другому березі» зазначав: «Треба вміти дивитися на світ. Це перша заповідь майбутніх поетів».
У художньому світосприйнятті і американського, і українського поетів образи природи трансформуються в образи-архетипи, які, за К.-Г.Юнгом, виникли у сфері «колективного несвідомого» та відображаються у свідомості сучасної людини як своєрідні символи, архетипи, «знаки пам’яті» минулих поколінь і виступають у вигляді «загальнолюдських первообразів, які значною мірою є конкретизовано-предметними згустками відчуттів, переживань та уявлень з давно минулих, прапервісних часів» [2, 35].
Саме праобрази стали основою для Волта Вітмена у створенні архетипічної моделі американського світу. Через архетипічні образи поет долає часовий бар’єр та існує поза простором і часом. Їх повторюваність, циклічність допомагає Волту Вітмену «злитися» з Всесвітом. Вони є символом безмежності, ланкою між минулим та майбутнім.
Над усіма архетипами домінує образ землі. Це закономірно, бо «земля і стан людської душі, ба й сама доля людини – поняття синонімічні», – на думку Н.Овчаренко. Для Вітмена земля була одним з основних засобів пізнання природи взагалі, допомагала чути «голос» природи і відтворювати його у віршах. Земля була для нього й джерелом існування, формування будь-якої особистості, що живе в оточенні природи. У багатовимірності архетипу землі Волта Вітмена відчувається космічна обумовленість: Земля поряд з іншими стихіями є однією з головних джерел світотворення. Ще «у сиву давнину люди замислювалися над тим, що Небо і Земля є батьками усього світу і живих істот, що його населяють. Часто Земля уособлена в образі богині-матері, якій відведена роль жіночого відтворюючого начала», – зазначає Н.Овчаренко.
Концептуальність цього твердження стає зрозумілішою, коли глибше вчитуєшся у вірші Вітмена. Оновлюючою функцією Землі, її нев’янучою красою митець не переставав зачаровуватись. Волт Вітмен відчував радість, блукаючи по землі, стверджував, що природу треба вміти «слухати» і тоді вона розкриє свою таїну і красу:
Сначала неприветлива, молчалива, непонятна
земля,
Неприветлива и непонятна Природа,
Но иди, не унывая, вперёд, дивные скрыты там
вещи,
Клянусь, не сказать никакими словами, какая красота
в этих дивных вещах [7, 275].
Аналогічні відчуття спостерігаємо і в поезії Б.-І.Антонича, який тонко відчував природу, красу, світ у їх космічних вимірах, захоплювався не лише «весною, не просто сонцем, а незглибною красою дочасності» [3, 10]. У нього природа антропоморфізована, вона живе, рухається, думає, відчуває:
Мов папороть, перед очима
Стає прапервісність твоя:
Ти ще рослина, ти ще
камінь,
тебе закручує змія [3, 123].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Архетипи природи в поезії В.Вітмена та Б.-І.Антонича

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок