Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Творчість Миколи Хвильового в контексті українсько-німецьких літературних взаємин

Творчість Миколи Хвильового в контексті українсько-німецьких літературних взаємин

Назва:
Творчість Миколи Хвильового в контексті українсько-німецьких літературних взаємин
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,19 KB
Завантажень:
299
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Творчість Миколи Хвильового в контексті українсько-німецьких літературних взаємин


Особливо помітне місце в українській літературі 20-30-х років XX століття посідає творча спадщина Миколи Хвильового, визначного пись-менника і публіциста, теоретика і лідера національного відродження того часу. Уже перша збірка його оповідань “Сині етюди” (1923) отримала високу оцінку О. Білецького, Д. Донцова, С.Єфремова, Є. Маланюка та ін. Зовсім не випадково О. Білецький назвав М.Хвильового “основоположником справжньої нової української прози”, наголосивши при цьому на впливі його книг “Сині етюди” і “Осінь” на молодих прозаїків: “Вони, по суті, визначили все коло тем нашої революційної белетристики...” [2, с. 139].
І хоча сьогодні маємо чимало літературно-критичних статей, досліджень художнього слова письменника, його видавничої діяль-ності, участі в літературній дискусії 1925 – 1928 років тощо, поза увагою дос-лідників залишається поки що проблема творчих контактів митця з західноєвропейською літературою, німецькою зокрема.
Орієнтація М. Хвильового на “психологічну” Європу засвідчила його намагання “європеїзувати” рідну культуру, піднести її до рівня світового письменства. До речі, ця ідея не була новою. Подібну програму висунув у свій час П. Куліш, вклавши в уста одного з героїв твору “Шукачі щастя” Кремньова такі слова: “Українці – чув я не раз від етнографів і дотепер вірю – лежать головою до Європи, а ногами до Азії, вони вельми здатні підноситися від споконвічної темряви до всеможливих витонченостей просвіти” [4, с. 15 ].
Звичайно, гасла М. Хвильового “Для мистецтва – тільки Європа!”, “Геть від Москви!” набули яскраво політичного забарвлення, а тому й зазнали різних оцінок; сама ж ідея інтерпретувалася на рівні ідеалістичного погляду на історичний процес. Поставивши питання орієнтації на Європу, Хвильовий розкрив своє розуміння поняття Європа. Це не Європа в конкретному тогочасному культурно-господарському і політичному ком-плексі, як це намагались примітивно й тенденційно тлумачити його опо-ненти. “Європа, – писав Хвильовий, – це досвід багатьох віків. Це не така Європа, що її Шпенглер оголосив “на закаті”, не та, що гниє, до якої вся наша ненависть. Це Європа грандіозної цивілізації, Європа – ґете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса і т.д. Це та Європа, без якої не обійдуться перші фалянги азіятського ренесансу” [9, с. 246]. Отже, вже з цього видно, що письменник під поняттям Європа розумів знання, ідеї, художні тра-диції, що їх створили інтелектуали протягом віків, ту духовну спад-щину, що стала власністю усіх народів.
Микола Хвильовий прагнув відшукати шляхи для повного розквіту літератури і мистецтва, виступав проти тенденції культивування творчого епігонства, що виросло на схильності тільки копіювати вершинні досягнення інших культур, передусім культури російської. А тому на запитання: на яку із світових літератур повинна орієнтуватися українська література – письменник дає таку відповідь: “У всякому разі не на російську, це рішуче й без всяких застережень. Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати” [7, с. 573].
Неправильно було б тлумачити, що орієнтація М. Хвильового на захід-ноєвропейське письменство ставила собі за мету “припрягти своє мистецтво до якогось нового заднього воза”; вона була спрямована на освіження “...його (мистецтва. – Я.Л.) від задушливої атмосфери позадництва'' [7, с. 575]. “Нація тільки тоді зможе культурно виявити себе,- проголошує письменник, – коли найде їй одній властивий шлях розвитку'' [8, с. 51]. У пошуках нетра-диційних сюжетних форм, у внесенні радикальних змін в українську пореволюційну прозу (історичні та філософські медитації, ліричні відступи, роз-мови з читачами, полеміка з критиками тощо) М. Хвильовий не був “позадником”, хоча й деякі критики закидали йому наслідування тогочасних російських письменників з групи “Опояз”. Г. Костюк, відомий дослідник української літератури, вказує з цього приводу на цікаву деталь: “.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Творчість Миколи Хвильового в контексті українсько-німецьких літературних взаємин

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок