Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат: Фонетика. Артикуляційне визначення сонантів у фонетичній літературі

Фонетика. Артикуляційне визначення сонантів у фонетичній літературі / сторінка 2

Назва:
Фонетика. Артикуляційне визначення сонантів у фонетичній літературі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,06 KB
Завантажень:
363
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
В експериментальних дослідженнях із застосуванням прийому плетизмографування артикуляційна напруженість визначається за допомогою кількісних вимірів механічної активності артикулятора — нижньої щелепи. Артикуляційна напруженість в електроміографічних дослідженнях визначається за ступенем м’язової активності артикуляторів (язика, м’якого піднебіння, губів), біопотенціалів їх основних функціональних груп м’язів.
У методиці динамічного аналізу сегментів мовлення, розробленій проф. Л.Г. Скалозуб, висуваються критерії визначення артикуляційної напруженості як “динамічного різноступеневого явища”. Крім концентрації м’язової маси артикулятора, за результатами кінорентгеноаналізу виділяються, зокрема, такі ознаки для визначення артикуляційної напруженості, як синхронність/ несинхронність імпульсації язика та преларингальної зони надгортанного резонатора, амплітуда рухів цих органів і зон, частота імпульсації, тривалість артикуляційних рухів. За даними тензометрування артикуляційна напруженість визначається через величину тиску язика на піднебіння. За вказаною методикою, динаміка (зростання і спад) артикуляційної напруженості описується не тільки за ступенем, а й за якісними ознаками активності язика та преларингальної зони надгортанного резонатора, що визначаються консонантною і вокалічною модальністю: “поняття артикуляційної напруженості стає значною мірою абстрактним, якщо не береться до уваги тип модальної активності, вокалічний або консонантний, в яких напруженість артикуляції характеризується різною природою”.
Оперування у дослідженнях різними критеріями визначення артикуляційної напруженості є причиною суперечливих висновків щодо артикуляційної напруженості сонантів. За даними фонетичної літератури, вважається, що за ступенем м’язового напруження артикуляторів сонанти займають проміжне положення між слабкими дзвінкими та сильними глухими приголосними. Експериментально-фонетичні дослідження або підтверджують це твердження, або спростовують його. Так, вказане положення стверджуються результатами експериментально-фонетичних досліджень на матеріалі палатографування, рентгенографування, кіноретгенографування, кінозйомки губних артикуляцій. Проте, за даними аналізу механічної активності нижньої щелепи на матеріалі плетизмографування, склади з початковими сонантами визначаються більшою напруженістю, ніж склади з початковими глухими.
Особливу увагу було приділено вивченню артикуляційної напруженості у київській фонетичній школі. Дослідження артикуляційної напруженості за локалізацією у місці перешкоди або щілини при творенні приголосних характеризує якісний аспект цього явища. За результатами досліджень артикуляційної динаміки для визначення характеру артикуляційної напруженості обрано два основні параметри: концентрація м’язової маси, частота і синхронність/несинхронність імпульсацій язика і преларингальної зони надгортанного резонатора. За цими параметрами було отримано різні результати щодо особливостей якісного прояву артикуляційної напруженості сонантів: ці приголосні одночасно характеризуються “поєднанням консонантної та вокалічної активності у рівноцінному співвідношенні” і “відносною однорідністю за реалізацією модальних ознак з голосними” та “вокалічною природою артикуляційної напруженості”.
У цілому результати дослідження артикуляційної напруженості окремих артикуляторів (нижньої щелепи; язика, преларингальної зони) не можна вважати надійними для з’ясування природи сонантів за ознакою артикуляційної напруженості. Досліджуючи явище артикуляційної напруженості доцільно виходити з позиції носія мови, мовної діяльності. Суттєвою рисою процесу породження є творення цілісних з фізіологічно-артикуляційного погляду сегментів. Фонетичні уявлення про звуки мовлення також формуються в результаті відображення в психічному образі об’єднаних зусиль органів — цілісної артикуляції, а не внаслідок фонологічного аналізу їх окремих ознак. Саме тому аналіз артикуляційної напруженості має спиратися на таку істотну фізіологічну особливість породження мовлення, як координація рухів артикуляторів.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему: Фонетика. Артикуляційне визначення сонантів у фонетичній літературі

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок