Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат на тему: Фонетика. Артикуляційне визначення сонантів у фонетичній літературі

Фонетика. Артикуляційне визначення сонантів у фонетичній літературі / сторінка 3

Назва:
Фонетика. Артикуляційне визначення сонантів у фонетичній літературі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,06 KB
Завантажень:
363
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 

Дослідженню акустичних особливостей сонантів було присвячено чимало робіт, у тому числі із застосуванням експериментальних прийомів осцилографування, пневмо-осцилографування, спектрографування, кімографування. За акустичною ознакою інтенсивності основного тону, сонанти ближчі до голосних. На противагу іншим приголосним сонанти характеризуються незначною силою вибуху та шуму, що дає можливість класифікувати їх як “малошумні”. Як зазначалося вище, на сучасному етапі бракує таких фонетичних даних, які б узгодили артикуляційно-динамічні та акустичні ознаки сонантів та уточнили їх класифікаційну приналежність. Це, в першу чергу, стосується визначення сонантів за ознакою напруженості, яка пов’язується в акустиці з інтенсивністю та тривалістю акустичного сигналу. Тлумачення акустичних параметрів часто ускладнюється картиною маскування в акустичному сигналі комплексу артикуляційних ознак, що реалізуються одночасно. Пояснити фізіологічні, а на їх підставі як результат артикуляційних зусиль — акустичні ознаки, також можна через виявлення характерних для творення сонантів координованих робіт мовних органів.
Визначення напруженості сонантів за акустичними характеристиками тривалості пов’язане з даними про структуру акустичного сигналу: “чим менший декремент затухання (кут спаду інтенсивності) у резонансних порожнинах, тим чіткіше, напруженіше звучання”. За Н.О. Любимовою, сонорність як основна характеристика сонантів також визначається через інтенсивність.
Отже, в акустичному аспекті фізична ознака інтенсивності є основним параметром для визначення напруженості, зокрема, напруженості сонантів. В артикуляційному аспекті не знайдено безпосередніх відповідників інтенсивності. Якщо скористатися ознаками “сильні”(fortis)/ “слабкі”(lenis), то сила артикуляції має протилежні визначення: з одного боку, ступінь м’язового напруження визначається через силу звуку або гучність, з іншого, — через тиск видихуваного повітря. За першою ознакою сонанти можна визначити як сильні, а за другою — як слабкі.
Таким чином, в артикуляційному аспекті ознака напруженості обирається лише за одним параметром, у той час як навіть основна фаза творення звука реально характеризується кількома складниками і комплексом параметрів. Тому як загальну умову творення звуків мовлення артикуляційну напруженість необхідно вивчати як явище, що характеризує функціонуючу артикуляційну систему з розподіленими параметрами, тобто через їх співвідношення. Подібна методика ще не створена, хоча мали місце декілька спроб, внаслідок яких було зроблено висновки про необхідність “вивчення податливості стінок мовленнєвого тракту, змінних граничних умов з боку як губів, так і голосових зв’язок, зміни площі поперечного перетину мовленнєвого тракту, взаємодії голосового джерела з мовленнєвим трактом і т. ін.”. Опосередкованим способом вказані параметри мовного тракту можна аналізувати за допомогою кінорентгенографування, тому що всі вони є наслідком зміни напруженості м’язів.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему: Фонетика. Артикуляційне визначення сонантів у фонетичній літературі

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок