Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Масова поезія» кінця ХІХ – початку ХХ століття та фольклор»

Масова поезія» кінця ХІХ – початку ХХ століття та фольклор»

Назва:
Масова поезія» кінця ХІХ – початку ХХ століття та фольклор»
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,81 KB
Завантажень:
366
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Реферат на тему:
«Масова поезія» кінця ХІХ – початку ХХ століття та фольклор»


Українська поезія вказаного періоду, зокрема «масова» традиціоналістська, назагал мала літературний фольклоризм перманентною ознакою. Своєрідні «записи» внесли лірики старшого і молодшого покоління – Марія Загірня, О. Колесса, О. Романова, К. Білиловський, В.Масляк, Яків Жарко, Андрій Бобенко, Павло Думка й цілий ряд інших – включно до графоманів П.Рябошапки. Д.Вергуна e tutti quanti. Завдяки художнім спробам цих літераторів українська поезія завдячує відсутності певної відчуженості від народної поезії. В українській літературі цього часу широке спілкування з фольклорною традицією тривало, попри зростання антитетичних до процесу факторів. Коли чільним лірикам це спілкування допомагало витворити масштабний образ народного життя (й не тільки українського), то «масовим» поетам другого чи й третього рівня – удосконалюватися в межах традиції чи й при виходах за неї. Було й чимало епігонів народної пісні, жарту: в цьому випадку фольклор ставав не «силою», а залишався – не з власної вини – «слабкістю» поета, не сприяв формуванню індивідуального стилю. Та якби не він, невідомо, досягли б ці «менші боги літературного Олімпу» поети й того рівня, на якому писали, чи ні.
Найактивнішими були пісенні відображення у негромадській поезії. Так, уміння пластично опосередкувати пісенні образи, відтворити схвильований внутрішній стан ліричного героя, передати моральну красу щирого взаємного почуття виявили досить популярні ранні вірші видавця і перекладача, лікаря Кесаря Білиловського «Північна пісенька», «Вечірня пісня». У ліриці поета, котрий народився на Полтавщині, але згодом жив на Сході й уводив орієнтальну тематику в українське письменство, співіснують рідний мелос («Дайте-бо жить!») і пісні на «струнах» східного саза. Монолог «Дайте-бо жить!» відтворив чуття молодості: шовкоброва дівчина пристрасно протестує проти «невільного обрання» багатим, не зважає на поговір у самозреченій вірності обранцеві. Вірш, що не має словесного зв'язку із фольклором, відтворює, проте, сам народнопоетичний тип ліризму («Нащо питати, якого кохати? Серденько зразу вгадало само»). Завдяки цьому твір легко перейшов у пісенний репертуар народу.
На вживанні фольклорної символіки збудовано пісенний диптих «З людових мотивів» (1889) галицького письменника і видавця Володимира Масляка. Проте вживання її у вірші «Ой у лісі край доріжки...» дещо невмотивоване: всихання вільхи (символіка нещастя) психологічно не підпорядковане станові героїні. Вона й не намагається (як маємо це в пісні «Ой ізрада, чорні очі, ізрада») переконати зрадливця. Навпаки, в собі впевнена: «Покинув мя пустий вітер, Найдеся ще другий» [3, 143]. У коломийці «Сиві води коло дишля...» чуємо голос парубка, схвильованого розлукою через інтриги «вражих воріженьків», найбільших пісенних недоброзичливців закоханих. Нещасливу долю героя, вималюваного засобами фольклорної типізації, віддзеркалює символічна подія з паралельної сфери зображення. Символіка прилучує до чумацького епосу: «Зігзилися воли сиві Та й дишель зломили», провіщає тональність постбайронічного пуанту – поховання «бідного серця». Загалом цій вправній варіації на коломийкові моделі не завадило б прикметне Франку надання ширшого звучання об'єктивованому вислову душі.
Талановиті, хоча дещо одноманітні стилізації Якова Жарка – актора трупи Саксаганського – «під народну пісню» зібрала воєдино збірка «Пісні». Враховуючи час виходу (1905), замикання у камерному світі кохання чорнобривих козаків може здатись архаїчним. Але, беручи до уваги специфіку пісенного жанру з його усталеною естетичною традицією, головне ж загальнолюдську природу об'єктивованих піснями Жарка почуттів, його простоту і щирість, остаточний присуд варто дещо пом'якшити. Лірик будував художню систему на основі «підключення» до пісень, відтворення образів того ж традиційного змісту, що вкладає в них народ. Багато з авторових пісень такою мірою «відфольклорні», що практично не відчувається: вони пройшли крізь призму поетової свідомості («Розіслався барвіночок.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Масова поезія» кінця ХІХ – початку ХХ століття та фольклор»

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок