Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Перспективи взаємостосунків української літературної мови та діалектів

Перспективи взаємостосунків української літературної мови та діалектів

Назва:
Перспективи взаємостосунків української літературної мови та діалектів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,98 KB
Завантажень:
472
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Перспективи взаємостосунків української літературної мови та діалектів


Після зруйнування Києва 1240 року центром політичного і культурного життя в південній Русі на деякий час стає Галицько–Волинське князівство. Сюди переселяється частина наддніпрянського населення. Проте від навали татар, ударів Угорщини, Польщі та внаслідок внутрішньої боротьби між феодалами в середині XIV століття Галицько–Волинське князівство втрачає свою незалежність, українські землі разом з білоруськими потрапляють під владу Литовської держави, частину українських земель захопила Польща та Угорщина.
У Галицько–Волинському князівстві роль літературної виконувала давньоукраїнська мова з місцевими живомовними елементами. У час литовського панування до половини ХVІ століття спільною літературною мовою для українців і білорусів була так звана західноруська літературна мова. Державна для Литви західноруська літературна мова була успадкована від давньоруської доби і становила продовження актової мови Галицько–Волинського князівства. Ця мова виконувала роль літературної і в Молдавській державі, що була створена в ХІV столітті.
Щодо тодішньої українсько–білоруської мовної спільності, то однією з її передумов була давня ближча спорідненість діалектів західноруських (колишніх західнослов’янських племен), що стали пізніше основою української мови.
Мабуть, не всі білоруські говори становили коли–небудь діалектну спільність або близьку спорідненість з українськими говорами, а тільки ті, які білоруськими діалектологами визначаються як південно–західні. Сприятливою умовою українсько–білоруської мовної єдності було перебування українських і білоруських земель у складі Литовської держави.
Під староукраїнською літературною мовою розуміють мову української народності, мову пам’яток ХІV–ХVІІІ століть. Мовні явища, співвідносні з особливостями сучасних українських говорів, умовно сприймаємо як елементи тодішньої літературної мови. Стосовно староукраїнської літературної мови не було якихось суворих нормалізаційних настанов, тому ми сьогодні в багатьох випадках не маємо змоги встановити, які мовні елементи сприймалися у той час як діалектизми.
Староукраїнська літературна мова пройшла складний шлях розвитку і змін. У XIV–XV століттях вона обслуговувала переважно ділове письменство. У ХV столітті західноруська (західноукраїнська) літературна мова розчленовується на староукраїнську і старобілоруську. Із розвитком жанрового багатства літератури ХVІ століття вирізняються два типи староукраїнської літературної мови – слов’яноруська і проста мова.
Слов’яноруська літературна мова була продовженням старослов’янської мови давньоруської доби. Хоч загалом цією мовою писали твори багатьох жанрів, вона передусім обслуговувала церкву, вживалася в релігійній літературі, нею здійснювали церковна освіта. У ХVІІІ столітті православна церква в східній Україні переходить на церковну мову російського зразка, а в галицьких церквах слов’яноруську мову вживали і в ХІХ та ХХ століттях.
Проста староукраїнська літературна мова є відповідником давньоукраїнської літературної мови на народній основі. Порівняно зі слов’яноруською проста мова значно ширше вбирала в себе елементи живої мови українського народу. Нею писали твори ділового жанру (грамоти, акти, універсали), художню літературу (вірші, пісні, інтермедіЇ, вертепні драми), окремі наукові праці (лікарські і господарські порадники) і деякі релігійні твори (Пересопницьке Євангеліє, релігійні легенди) тощо. Між слов’яноруською і простою староукраїнською літературною мовою відбувалася взаємодія. Під час боротьби проти католицизму проста мова проникала і в церковну літературу, у братських школах вона була мовою освіти.
У ХVІІ і ХVІІІ століттях набуває поширення народно–розмовний різновид літературної мови, який застосовували в художній літературі – в інтермедіях, бурлескних і гумористичних творах. Цей різновид літературної мови був відгалуженням простої мови.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Перспективи взаємостосунків української літературної мови та діалектів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок