Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат на тему: Українська поезія резистансу 40 – 50–х років ХХ століття – своєрідне явище літературного процесу

Українська поезія резистансу 40 – 50–х років ХХ століття – своєрідне явище літературного процесу / сторінка 3

Назва:
Українська поезія резистансу 40 – 50–х років ХХ століття – своєрідне явище літературного процесу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,07 KB
Завантажень:
507
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
485–489].
У 40–50–х роках тоталітарна система СРСР продовжувала політичний прес, започаткований у 30–х рр., – спрямований на “злиття націй” у “єдиний радянський народ. Велась боротьба з “українським буржуазним націоналізмом”, тривав постійний наступ на Українську Церкву, здійснювались репресії, організовувався голод (1946–1947рр.), проводились депортації до Сибіру (1946–1949) тих, хто був пов’язаний з українським рухом опору, інколи вивозили навіть цілі села (близько 500 000 західних українців) [7, с. 376]. Звичайними були недовіра і цькування тих, хто пройшов фашистські концтабори, дискредитація партизанів УПА органами НКВС, не кажучи вже про активні бойові дії радянських партизанів проти упівців та їхніх симпатиків серед місцевого населення [8, т.8, с. 2945 – 2946].
На “культурному фронті” спрацьовували директиви, скеровані проти української інтелігенції: “Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії Наук УРСР” (1947), “Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в “Нарисі історії української літератури” (24 серпня 1946 р.), “Про журнал “Вітчизна” (1 жовтня 1946 р.) та ін., в яких таврували українських письменників за “серйозні помилки та перекручення буржуазно–націоналістичного характеру” (М.Рильського, Ю.Яновського, І.Сенченка. О.Довженка, В.Сосюру, П.Панча та ін.) [7, с. 367].
І як своєрідний bon–ton і фашизму, і більшовизму – неповага до українства як окремого національного утворення, висування на перше місце соціально–ідеологічних підстав, а не національних: “Українцям бракує провідної верстви, що в майбутньому мала б керувати українською спільнотою, як усі східні народи, українці мають великі недомагання як роз’єднання, брак політичної думки, егоїзм і т.п. Українці ... вміють тільки гарно деклямувати про свої національні постуляти й вимоги, які не є суттєвими” [5, с. 118].
Українська підпільна преса відразу ж реагувала на каральні заходи ворога. Читаємо в одній із підпільних брошур за 1943 рік: “Український нарід переживає нечуваний терор німецьких окупантів, що хоче арештами, розстрілами й шибеницями знищити його, подаючи та стискаючи руку большевицької Москви. Спряглися обидва імперіалізми, щоб стерти з лиця землі український нарід” [4, с. 657].
Дивовижно, але у період другої світової війни розвивалась література українців, як і література інших європейських народів, що її назвуть літературою Опору [9, с. 69], яка доповнювала збройну антифашистську боротьбу на духовному рівні, зброєю слова. Ця література, породження знекровленого національного організму, звичайно, за потужністю і обсягом не може дорівнювати тій, котра розвивається у мирний час, повноводно, на усіх своїх рівнях. Але у такій літературі, наче у Космотвірній точці, фокусуються основні ідеї, мотиви, що виступають берегинями національного Космо–Психо–Логосу (термін Г.Гачева) [10, с. 43], але і стають твірною субстанцією, аби згодом повторити первинний Космогонічний акт, ритуал Сотворення Світу. Так, ритуал Сотворення, але світу національного. Цей світ розгорнеться, як сувій, із небуття, з хаосу, і буде трепетати, животворний, у постійній боротьбі з руйнівним началом, потім знову на мить зануриться у хаос, щоби зарядитися енергією і знову народитися–відродитися і тому – “пересотворити світ” [11].
Українська поезія резистансу 40–50–х років ХХ століття – один з багатьох виявів культури Резистансу. Її творцями були безпосередні учасники збройних підпільних національно–визвольних формувань. Специфіка української національно–визвольної поезії 40–50–х років ХХ століття ще й у тому, що на відміну від подібних явищ у інших літературах, її проблемний спектр розширювався у двох напрямках – антифашистському і антирадянському, конкретних втіленнях політологічної універсалії “тоталітаризм”. Причини саме такої подвійної спрямованості – у історико–політичному контексті: український національно–визвольний рух у всіх своїх структурних формах був опертий на ідеологію українського націоналізму і, відповідно, змагав проти всіх опонентів української ідеї.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: Українська поезія резистансу 40 – 50–х років ХХ століття – своєрідне явище літературного процесу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок