Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Прийоми словесної орнаментації в українській бароковій поезії

Прийоми словесної орнаментації в українській бароковій поезії

Назва:
Прийоми словесної орнаментації в українській бароковій поезії
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,13 KB
Завантажень:
122
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Прийоми словесної орнаментації в українській бароковій поезії


Бароко стало мистецтвом, до якого звернулися представники культур різних народів. Розпочавшись в Італії та Іспанії і поступово розповсюдившись на інші країни Західної Європи, бароко почало свій рух на схід, і як явище духовної й естетичної культури швидко стало претендувати на панівне становище, у тому числі в літературному житті. Поетика бароко не тільки впливала на локальні літературні смаки, а й набувала національних рис. Саме бароко виявилося найбільш суголосним емоційній українській душі.
Бароко є синтезом культур Середньовіччя і Ренесансу, але, незважаючи на це, воно має свої, властиві тільки йому, риси. Це – “рухливість, динамізм, у пластичному мистецтві... любов до складної кривої лінії, на відміну від простої лінії та гострого кута чи півкола ґотики та ренесансу” [Чижевський 1994 : 240]. У мові художньої літератури – це, відповідно, використання вигадливих, вишуканих, складних форм. Взагалі стиль бароко характеризується великою увагою до словесної орнаментації твору. За нашими спостереженнями, крім обов’язкових прийомів словесної орнаментації, а саме: вишуканих порівнянь, несподіваних алегорій, нагромадження синонімів, епітетів, ефектних протиставлень, оксюморонів тощо, ними могли бути й особливі складні синтаксичні конструкції, а також незвичне поєднання стилістичних фігур і тропів.
Барокові поети віддавали данину інтелектуалізмові, любові до фрази, словесній віртуозності, так званому вітійному стилю, який за словами М.Ласло-Куцюк, характеризує літератури Європи часів Ренесансу, і ще більше посилюється в час бароко [Ласло-Куцюк 1974 : 133]. Але, як відомо, використання урочистого вітійного стилю “плетіння словес” у поезії українського бароко було продовженням власних традицій, лише переосмислених за канонами нового стилю.
Стиль цей став загальним для християнського слов’янства у XIV – XVI століттях. Як стиль експресивно-емоційний, він розвинув емоційну виразність мови, змусив письменників уважно ставитися до значення слів, до їх звучання. І цей пишний урочистий стиль знайшов свої засоби в українській поезії нової доби, зокрема, засоби мовного декору.
Відомий дослідник стилю бароко А.Макаров виводить схильність українського бароко до прикрашування з національної ментальності українців, зокрема їх схильності до відчуття святковості, поетичності з не одразу помітним відтінком легкої задуми, ледь відчутного суму через те, що будь-який розквіт швидкоплинний і невічний [Макаров 1994 : 211].
Досліджуючи українське низове Школярської гумористики XVII – XVIII ст. бароко, Г.Пехник наголошує, що частка мовного декору в низовому бароко зводиться до художнього мінімуму. Пояснює вона таку особливість українського низового бароко тим, що “внаслідок своєї спрямованості на людину з народу низове бароко відмовляється від тих художніх засобів і творчих принципів, які утруднюють прогнозовану рецепцію” [Пехник 2001 : 12]. Поезія ж високого бароко мала свого читача – читача компетентного, який через формально ускладнений зміст міг проникнути у прихований внутрішній зміст твору; читача, якого поезія бароко повинна була здивувати і захопити словесною грою.
У XVI – XVII ст. поети часто користувалися складними синтаксичними конструкціями. Взагалі структурно-синтаксична складність – одна з рис стилю бароко. Найчастіше поети будували свої тексти як періоди. Саме в періодичному мовленні найширше виявляються логіко-структурні можливості мови. Наприклад, обрамлений період, що виражає роздум:
Злый злh страждает; образ сей тое нам являет:
всяк ловяй чуждая, сам уловлен бывает.
Кто не хощет, аки кот, озлоблен быти,
аще-сь силнhйшій, менших не хтhй озлобити.
Бойся многих, кто многим был-есь страшен зhло,
зло творящіи страждут злh за свое дhло.
Многих бо гризаяй, сей кот сам гризен бывает,
вистинну всяка злость злh ся скончает (УП 2, 48).
Побудові періоду автори поетик і риторик XVII століття приділяли багато уваги, оскільки, на їх погляд, саме в періодах виявляється семантична цінність, повнота, функціональна потужність слова, риси, які високо цінували в той період.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Прийоми словесної орнаментації в українській бароковій поезії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок