Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат українською: Текстоутворюючі функції зіставлень у художньому мовленні

Загрузка...

Текстоутворюючі функції зіставлень у художньому мовленні / сторінка 5

Назва:
Текстоутворюючі функції зіставлень у художньому мовленні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,55 KB
Завантажень:
36
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Центральний у цих описах - образ прекрасної й величної землі, землі-матері, землі-годувальниці, яка для селянина - предмет поклоніння й обожнювання. У парадигмі порівнянь, що конструюються в семантичному полі навколо цього центру, представлено концепти інтелектуальної діяльності людини та її емоційних переживань, з високими оцінними співзначеннями: (Григорчук:)…наш Мирон мав таку саме мочар, а тепер підіть - поле, як щастя [6, 33]. У письменника поетизуються ті порівняння, що утворюють низку словесних образів поле - хліб - книга: Ступає далі Матвій. Поле перегортає перед ним сторінку за сторінкою, мов якась велетенська книга [6, 274]. Вони мають типологічне значення, формуючи фонд традиційного образного слововживання в контексті української й російської літератури, індивідуалізуючися в авторських стилях [5, 26-28].

В ототожненні землі з плодами, якими вона щедро обдаровує людину, і насамперед із найсвятішим - з хлібом, з паскою, теж поетизується хліборобська праця: (Настя:) А дивіться, людоньки, яка тут земля - як масло, як хліб, а пахуча…[…] А дивіться, який город! Хіба то город? То скатертина, що на ній кладуть паску [6, 196]; шорстка п'ятірня загортає насіння і пружно розбризкує його по готовій, мов свіжоспечений хліб, скибі [6, 251]. Подібні порівняння є однією з важливих складових частин міфологеми земля, що постає на сторінках роману “Волинь” [2, 10].

Образ землі входить до складу порівнянь, за допомогою яких створюється портрет селянина - такі словесні структури виявляють художню настанову, що реалізує ідейний задум роману: Але щось знов напало на того Матвія. Прийде ввечері, сяде за стіл, затисне своїми долонями, що подібні на брили землі, своє обшльогане вітрами червоне лице і щось думає [6, 133]. У цьому семантичному полі відбувається взаємообмін ознак землі й людини: предмет порівняння та його образ міняються місцями, співвіднесені компаративні структури характеризуються як взаємозворотні: Земля набрякає, мов жила, що наливається свіжою кров'ю [6, 199]; Його (Матвія ) нічого не болить. Це лиш проходить хребтом ціна землі - своєї, лудяної сонцем, литої потом і болючої, як і той хребет [6, 251].

Змістовно й емоційно наснаженими є компоненти цих словесних образів, у складі яких взаємодіють власне порівняння й метафори метонімічного типу, показовим тут є вибір лексем жила, хребет, із значенням яких пов´язані уявлення про істотне, головне, життєво важливе, таке, що постачає сили або утворює основу (пор. заст. станова жила “спинний мозок” [7, т.9]). Земля в романі є мірилом справжніх цінностей, джерелом духовності: …мужицький молодняк пасе коні і заливається співом, таким же великим і просторим, як сама земля [6, 253]. Займенник сама, який можна вважати факультативним з огляду на формальні властивості тексту, несе, однак, значне функціональне навантаження, підкреслюючи ототожнення і виділяючи тим самим домінантний, ключовий образ.

Взаємообмін у лексичному заповненні позицій опорних слів тексту і головних членів компаративних зворотів постійно здійснюється в семантичних координатах світ людини - світ природи: …весна летіла буревієм, сніг щезав на очах…[6, 195]; …лють його (Матвія) швидко, мов буревій, минала [6, 219]; Огонь, мов пес голодний, обглодував крокви та лати [6, 216]; …на городі високі, головаті, мов решето, соняшники, череваті, жовті, мов напасені корови, лежать гарбузи, […] червоні, великі, мов кулаки, висять баклажани [6, 227]; …далі й далі летять непов´язані, мов дикі коні, зовсім виразні мрії [6, 250]; Луна підхоплює його (Володьків) крик і тікає в глибінь лісу, жбурляючи ним довкруги, мов розбещений хлопчисько м´ячем [6, 251].

У переважній більшості такі порівняння в У.Самчука є синкретичними, вони матеріалізують звукові сприйняття та враження від світла, надаючи їм предметних рис у “речовинних” компаративних зворотах: Опівночі люди розійшлись і рознесли по хуторах свої виспіви. Ще довго то там, то інде знімався і падав невтомний уривок пісні, ніби борюкаючись із упертою тишею, освіченою тяжкими, мов мідь, відливами місяця [6, 264]. Подібні сміливі сполуки ґрунтуються на елімінації прямих зв´язків кольору з речовиною (міддю), що має таке забарвлення, і на вербалізації наступного кроку асоціативного переходу - до уявної ваги цієї речовини.

Стилістичною витонченістю і вишуканістю відзначаються у художника ампліфікаційні структури, які конструюються на базі компаративних зворотів. Пропорційні, симетричні, вивірені у взаємодії синтаксичного і морфологічного рівнів, вони стають опорними пунктами ритмічного членування: Володько цього славетного року заприсяжний пастух. Як мурин чорний від сонця, як тятива пружний, як коноплі волосся, як цегла репані босі ноги [6, 257]. Такі структури створюють виразну мелодійність фрази, підсилюючи її експресію.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно

Загрузка...
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему: Текстоутворюючі функції зіставлень у художньому мовленні

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок