Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Параметри свободи в щоденнику – межа образу автора

Параметри свободи в щоденнику – межа образу автора

Назва:
Параметри свободи в щоденнику – межа образу автора
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,48 KB
Завантажень:
415
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Параметри свободи в щоденнику – межа образу автора


“Література спогадів, листів, роздумів веде пряму розмову про людину. Хронікальна й інтелектуальна, мемуарна й філософська, вона подібна до поезії відкритою і настійливою присутністю автора. Гостра її діалектика – у свободі вираження і несвободі вигадки, обмеженої дійсно минулим” [3, c. ], – таким висновком закінчує свої роздуми про документальну літературу Лідія Гінзбург. З цими словами напевне погодилися би усі нечисленні дослідники літератури документальної у її теоретичному вимірі.
Зрозуміло, що “несвобода вигадки” в документальній літературі дуже відносна, за нею стоїть і відбір інформації, і оцінка, і точка зору. Тому дослідниця передбачливо називає таку фактичну точність, істинність “гострою діалектикою”. Щодо “свободи вираження” – то тут навіть межі “гострої діалектики” тріскають по швах, не витримуючи натиску усіх цих ”я не вільна і не пишу все, що думаю”, “не все висловив, що хотів”, що лунають до нас зі щоденників (хоча, треба сказати, що саме на щоденник не дуже зважають дослідники документальної літератури, призначивши йому місце десь там на марґінесі і так достатньо марґінальних досліджень).
Стосовно образу автора в художньому творі немає випадковостей: все продумано, навіть випадковості. У щоденнику зупинилося життя з усіма таємницями, які інколи так і залишаються незрозумілими. Не розшифровані контекстом, вони можуть не перетворитися у знаки якихось смислів. Та в щоденнику ми приймаємо це як належне, як одну з умов існування жанру, якщо, звичайно, не беремося за щоденник з конкретною метою з’ясувати усі ці “недомовки”.
Інша річ, коли невисловлене, “недопояснене”, приховане викликає здивування навіть у пересічного читача. Це тягне за собою підозру, породжену невиправданими очікуваннями читача щодо конкретної інформації. Перефразувавши Поля Рікера, можна сказати, що не тільки свідчення, але і його відсутність має свою протилежність – підозру.
Не вдаючись до подальших теоретизувань, перейдімо до конкретики.
Перший запис у табірному щоденнику Остапа Вишні “Чиб’ю. 1934” з’явився 30 липня 1934 року, за вісім місяців після арешту, а останнім був перелік сорока одного населеного пункту, які довелося пройти етапом від Чиб’ю до рудника „Єджид-Кирта”. Записи обриваються в лютому 1935 року.
“Щоденник Остапа Вишні є чи не єдиним документом, що творився в той трагічний період, коли серед тундри і тайги, в численних ухтпечлагах, бамлагах і ще багатьох їм подібних “лагах”, разом із карними злочинцями проходили “перековку” і комуністи та безпартійні, люди найрізноманітніших професій – учителі, письменники, народні комісари” [2, c. ].
Щоденник Остапа Вишні справді творився в страшний період, але документом страшного періоду таки не став: “Гжицький розповідав про Дмитлаг: там Дацків, Бобинський, Авдієнко і багато ще, багато інших. Українців там 40 тисяч, чи що”; “Про долю Досвітнього, Пилипенка, Ялового й інших Гжицький нічого не чув... Де ж вони? Чи сидять іще в спецкорпусі, чи вже пороз’їздилися по лагерях?” [6, c. ]; “розповідав Йосип Йосипович, що Курбас і Ірчан на Сечежі (Біломорсько-Балтійський канал). Три місяці вони працювали ніби на загальних роботах (рубали дрова), а тепер Курбас десь працює в канцелярії пункту в УРО, чи що, там десь і Мирослав! От як використовуються культурні сили” [6, c. ]; “Да... Тепер по тайгах і по тундрах можна зустріти знаменитих людей” [6, c. ]; “А ми тут сидітимемо, як “бесследно исчезнувшие” [6, c. ], – ото, практично, і все про той страшний період і про ті місця, що стали цвинтарем для тисяч невинних, про табори, що стали кінцем цілої епохи в історії української літератури. Ці свідчення Остапа Вишні, розкидані поміж записами про погоду, врожай ягід, професійні проблеми(працював в редакції газети “Северный горняк”), табірний побут просто вражають своєю емоційною стерильністю. У результаті є проблема поганого табору, але немає проблеми табору як такого.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Параметри свободи в щоденнику – межа образу автора

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок