Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Життєпис комедійного героя

Життєпис комедійного героя

Назва:
Життєпис комедійного героя
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,24 KB
Завантажень:
86
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Життєпис комедійного героя


Дивна річ: коли глибше задумаємось над життям комедійного героя, то побачимо в цьому житті якісь дивні етапи чи фази, причому вони повторюються в житті різних героїв незалежно від того, хто і коли їх створив — чи то Аристофан майже дві з половиною тисячі років тому, чи це Мольєр у ХVІІ ст., чи Гоголь або Тобілевич у XIX ст., чи Микола Куліш у XX ст. Ці замітки і є спробою осмислити життя комедійного героя і ті дивні фази, які в ньому помічаємо. Але спочатку звернемось до історії — можливо, у творах мислителів минулих епох знайдемо якийсь ключ до розгадки цього феномена.
У «Поетиці» Арістотеля зустрічаємо твердження, що різниця між трагедією і комедією полягає в тому, що «остання воліє відтворювати образи людей гірших, ніж наші сучасники, а перша — кращих» [1]. Як бачимо, твердження дуже загальне, а тому далеке від істини. Але вже Буало дає більш конкретну характеристику: «Хто знає й джиґуна, і скнару, й марнотратця, Од кого дивакам, ревнивцям не сховаться — Той у комедії змалює легко їх і разом виведе на сцену як живих» [2]. Отже, теоретик класицизму трактує комедійних героїв як певні соціально-психологічні типи (скнари, марнотратці, ревнивці і т. п.) і тим самим робить істотний крок уперед в осмисленні проблеми. Лопе де Вега вважав, що комедія «зображує дії низькі і народні, тоді як трагедія має справу з королями та іншими високими особами» [3]. Отже, тут бачимо повернення до арістотелівського протиставлення героїв комедії і трагедії, але коли в Арістотеля розмежування здійснювалось на основі певних естетичних критеріїв («кращі» і «гірші»), то тут кращі — це соціальні верхи, королі; високі особи, а гірші — представники соціальних низів. Автор «Собаки на сіні» обурювався, коли деякі драматурги «для задоволення невігласів почали показувати в комедіях королів» [4]. Подібна точка зору утримувалась у науці впродовж кількох століть. Вона знайшла відображення і в «Саду поетичному» М. Довгалевського, який писав, що комедія «зображує справи низькі і прості, жарти і гумор, а трагедія — справи поважні і серйозні». І далі: «в комедії виступають прості особи. Як наприклад: батько, литвин, циган, козак, єврей, поляк, скіф турок, грек, італієць, а в трагедіях — вожді, царі, герої і т. д.» [5].
Гегель у своїй «Естетиці» намагався дати теоретичне обґрунтування того, чому саме представники соціальних низів стають героями комедій. Він пише: «У фігурах, взятих із підлеглих станів, ми завжди помічаємо пригніченість, коли вони починають діяти в рамках обмежених умов їх життя... Ця скованість існуючими умовами робить неможливою всяку незалежність. Тому положення і характер осіб, що належать до цих кіл, більше підходять для комедії і взагалі комічного» [6]. Думку Гегеля ні в якій мірі не можна вважати істинною. Справді, чому соціальна пригніченість людей є причиною їх комізму? Більш логічно було б сказати, що люди, позбавлені людських прав і свобод, — об’єкт трагічний, предмет трагедії. Мабуть, найрішучіше погляди Гегеля і його попередників на комедійного героя спростував сам розвиток реалістичної комедії у XIX ст. У безсмертній комедії Гоголя з’являється городничий з чиновниками, у комедіях Тобілевича — Пузир, Калитка. Всі ці герої аж ніяк не належать до соціальних низів, до пригноблених. Усе це — «королі» свого часу. Те, що обурювало Лопе де Вегу, стадо нормою реалістичної комедії.
Твердження» що соціальні низи — об’єкт комедії, а верхи — об’єкт трагедії, остаточно відійшло в минуле. Однак надмірна загальність у характеристиці комедійного героя, яка бере свій початок від Арістотеля, дожила і до нашого часу. Так, В. Волькенштейн пише: «Трагедія і героїчна драма зображують максимально обдарованих людей, а сатирична комедія найбільш підлих і безглуздих… Несвідомість, самовдоволення, відсутність чулості — все це надає персонажам комедії-сатири відтінок тваринності. Це «свинячі морди», за словами Гоголя» [7].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Життєпис комедійного героя

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок