Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Безвихідні дофедорівські першодруки у концепціях та гіпотезах

Безвихідні дофедорівські першодруки у концепціях та гіпотезах

Назва:
Безвихідні дофедорівські першодруки у концепціях та гіпотезах
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,00 KB
Завантажень:
144
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Безвихідні дофедорівські першодруки у концепціях та гіпотезах


“Докладне вивчення історії нашого друкарства має для нас, українців, велике значення, бо якраз воно особливо яскраво підкреслює стан нашої давньої культури, якраз воно показує, якими культурними були ми в старовину”, – написав Іван Огієнко у вступі до “Історії українського друкарства” [Огієнко 1994: 34]. Слова вченого-україніста зі світовим ім’ям у свій час були сміливим заохоченням до спеціального ґрунтовного вивчення початків та подальшого розвитку друкарства на українських землях. Без сумніву, правдива, неупереджена, підтверджена невикривленими історичними фактами й політично незаангажована картина витоків друкарської майстерності є суттєвою ознакою сформованості кожної національної науки.
Цілком на протилежних засадах, під незаперечним гаслом вищості й першості російської нації в будь-якій царині культури й науки, в жорстких рамках “офіційної”, “ідеологічно вивіреної” теорії проводились студії з указаної проблематики. Об’єктивні наукові погляди, навіть у супроводі низки документальних підтверджень, що, очевидно суперечили загальноприйнятим теоріям, зазнавали нищівної критики, з багатьох причин не допускалися до друку або ж відразу після появи в світ знаходили свій спочинок у спецсховищах.
Не виходило за рамки радянської ідеологічної спрямованості й дослідження безвихідних видань – продукції анонімної друкарні, що провадила свою видавничу діяльність задовго до Івана Федорова. Результатом цієї діяльності сьогодні визнано сім інкунабул: вузькошрифтне Євангеліє, середньошрифтні Євангеліє і Псалтир, Тріодь пісну, Тріодь цвітну та широкошрифтні Євангеліє і Псалтир (хронологічний чинник у переліку не враховано). Цілком закономірно, що названі стародруки – найперші кириличні видання на східнослов’янських землях – були свого часу беззастережно зараховані до славних надбань передової російської культури.
Проблема атрибутування дофедорівських видань не втрачала своєї актуальності в наукових колах упродовж більш ніж двох століть. Уперше описи анонімних друків, що були зведені у формі каталогів, засвідчено у працях російських дослідників середини та кінця XIX століття В.Ундольського, П.Строєва, І. Каратаєва, О.Вікторова, архімандрита Леоніда (аналіз концепцій і повну бібліографію цих авторів див. у праці Є. Немировського [Немировский 1964]). Цікавим є факт, що раніші дослідники приписували низку стародруків т. зв. “південним” друкарям, до числа яких зараховували південнослов’янських, румунських і українських майстрів, однак згодом дофедорівські друки все частіше й частіше з’являються в російській, пізніше і в українській (загалом – радянській) науковій літературі та періодиці з атрибутом “московські” (див. праці М.Тихомирова [Тихомиров 1940], А.Зернової [Зернова 1947], Т.Протасьєвої [Протасьєва 1959], Є.Немировського [Немировский 1964: 6], А.Смідовича [Смідович 1972], колективну монографію “Книга і друкарство на Україні” Книга...1965). Цілком слушно зауважив І. Огієнко, що “в справах нашого давнього друкарства написано вже дуже багато окремих праць, головним чином росіянами, що до описів своїх стародруків повносили й всі наші”(виділено – Н.Н.) [Огієнко 1994: 36]. Із цього ж приводу сучасний дослідник історії рукописних і друкованих набутків людства Микола Тимошик висловився: “Весь цінний рукописний і друкований інвентар давньої української доби, який зберігався в Росії, на цілі століття став політичним заручником (…). Свідомі українські наукові сили, які завжди сприймалися офіційною владою як політично непевні, тривалий час не мали до того інвентаря вільного доступу. Офіційні ж представники російської науки, активно залучаючи весь цей матеріал до наукового обігу, стали розглядати давні набутки, які творилися на праукраїнських землях, як складову російської культури, як такий собі вступний розділ до історії російської книги” [Тимошик 2003: 46]. Про причини втрати чималої кількості давніх українських книг пише львівська дослідниця Віра Фрис: “(…) Згідно з теорією, розвиненою московськими ідеологами, про те, що культура Москви є продовженням культури Київської Русі, вважалося, що все створене в середньовічній Україні є основою російської культури, отже і пам’ятки належать лише Росії.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Безвихідні дофедорівські першодруки у концепціях та гіпотезах

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок