Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Національна специфіка художньо-образної моделі української природи

Національна специфіка художньо-образної моделі української природи

Назва:
Національна специфіка художньо-образної моделі української природи
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,35 KB
Завантажень:
26
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Реферат на тему:
Національна специфіка художньо-образної моделі української природи


У національно-мовній картині світу специфічні для кожної етномови засоби відображають широкий комплекс відомих для усього людства семантичних універсалій. До таких понять належать і об’єкти природи – небо, земля, ліс, ріка, гори та ін. Лексичні засоби, які застосовують для опису української природи як геопростору, цілісної географічної реальності, відображають як універсальні для всього людства семантичні характеристики, так і специфічні для цієї етномови контекстуальні смисли.
Художнє бачення української природи не лише передає поліасоціативність її сприйняття, художньо-образну, індивідуально-авторську інтерпретацію просторових параметрів поетичної моделі світу, а й виявляє національно-самобутні, “узагальнено-національні” риси просторових об’єктів, національно-культурні конотації словесних образів. Як справедливо зазначає П.П.Кононенко: “В одній мові будуть образи, що відбивають наявність верб, ставів, тополь, річок чи моря; в іншій – евкаліптів, верблюдів, оазисів чи пустель; в одній пануватимуть образи безмежно високого неба, безкрайнього степу, таємничо-піднесених у височінь гір, а в іншій – стиснутість джунглями чи ущелинами, безмовність льодовиків чи тундр” [Кононенко 1996 : 121. Адже мова є “не тільки формою буття кожного етносу (народу, нації), а й самим буттям. І це зумовлено природою (її таємничою й життєвотворчою, духовно-універсальною сутністю” [Кононенко 1996 : 120).
Мовно-виражальні засоби для опису природи у мовознавстві були об’єктом вивчення передусім стилістики художньої мови, мови українських письменників, але майже не вивчалися як мовні одиниці лінгвокультурології та лінгвокраїнознавства. Окремі праці стосуються загальних принципів виявлення культурогенних можливостей лінгвістичних знаків – ключових слів, лінгвокраїнознавчої методики вивчення художніх текстів, виокремлення “мовних знаків національної культури”, “лінгвокультурем”, “архетипових символів”, “культурних стратів”, “слів-тем”, “світоглядних категорій” тощо ( Верещагін Є.М., Костомаров В.Г., Онкович Г.В. та ін.). Деякі дослідження присвячені лексико-семантичним групам, які формують образи – об’єкти природи, зокрема – небо (Маленко О., Шевченко М.), море (Буткова Г.В.), шлях (Радзієвська Т.В.), степ (Фроляк Л.Д.) та ін. У них активно ведуться пошуки й того, “яким чином урухомлена автором магічна сила мови створює національну специфічність словесно-художнього образу” [Шевченко 2001:12.
У комплексі лексичних засобів, які створюють словесно – художні образи об’єктів природи, одними із найвиразніших є означальні характеристики ключових слів. З цього погляду пильної уваги заслуговує розгляд одного з видів синтаксичного поєднання слів – атрибутивних словосполучень. Ці словосполучення становлять найбільш поширений тип словосполучень у структурі тексту, що описує природу. Їх використовують для точного опису об’єктів і явищ дійсності, а також для художнього змалювання. Відображаючи загальну закономірність граматичного поєднання слів, атрибутивні сполуки “дають імпульс для розширення лексичної сполучуваності, для створення метафоричних контекстів” [Єрмоленко 1983 : 24.
Атрибутивність – перший критерій визначення прикметників, їхнє узагальнене лексичне значення. Цей критерій характеризується різноманітністю лексико-семантичних значень, які великою мірою залежать від контекстуального середовища. “Абсолютна більшість прикметників, – вважає В.Ф.Сич, – є багатозначними словами, які можуть передавати не тільки такі ознаки, що завдяки життєвому досвідові усвідомлюються як прямі, найбільш звичні, а й як переносні, метафорично осмислені” [Сич 1970 : 24. Саме їх семантична різноманітність і потенційна образність дають змогу відчути природу як багатовимірну просторову реалію, розкішну, мальовничу, органічно пов’язану з людиною.
Отже, мета цієї статті – охарактеризувати атрибутиви за частотними смисловими актуалізаторами, а також за співвідношенням їх із певним ключовим словом – об’єктом природи, та спробувати відповісти на питання, “якою” є українська природа.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Національна специфіка художньо-образної моделі української природи

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок