Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Латинізми на українському ґрунті і посередницька роль польської мови(на матеріалі пам’яток ХVІ – ХVІІІ ст.)

Латинізми на українському ґрунті і посередницька роль польської мови(на матеріалі пам’яток ХVІ – ХVІІІ ст.)

Назва:
Латинізми на українському ґрунті і посередницька роль польської мови(на матеріалі пам’яток ХVІ – ХVІІІ ст.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,30 KB
Завантажень:
397
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Латинізми на українському ґрунті і посередницька роль польської мови
(на матеріалі пам'яток ХVІ – ХVІІІ ст.)


У добу пізнього Відродження й бароко Україна переживала культурний розквіт, передумовою якого було входження вищих верств її суспільства в загальноєвропейський культурний контекст. Ідеться про період, коли українські землі належали до Речі Посполитої, являючи собою одне державне ціле з територіями польськими, литовськими і білоруськими. Однак політична, а відтак, і культурна першість у цьому різнорідному об'єднанні належала Польщі, або Короні: там (спершу в Кракові, згодом у Варшаві) була столиця й королівська резиденція, там – на європейський кшталт – засновано перші університети, там вирувало інтелектуальне й культурне життя. Українські аристократи здобували в Польщі вищу освіту, а подекуди мандрували Європою, переходячи з одного університету до іншого, тим паче що загальноєвропейська традиція латиномовного викладання дозволяла такі міґрації. В Україну вони повертались обізнаними не лише з курсом університетських наук, але й з латинською мовою, яку інколи вживали і в особистому спілкуванні, зокрема в листуванні. Існували також цілі сфери діяльності, які послугувалися латинською термінологією, зокрема судочинство і юриспруденція; писарі, які самі могли ніколи не бувати в Європі, все ж мусили знайомитися з латинським юридичним слововживанням, позаяк під час складання судових актів сягали по допомогу зведень законів, чинних у Речі Посполитій (Speculum Saxonum, Porz№dek s№dуw y spraw mieyskich Prawa Maydeburskiego etc.), тоді як ці зведення являли собою якщо не безпосередньо латиномовні тексти, то принаймні їх польські переклади з багатьма латинськими виразами й кальками. Попри це, можемо твердити, що в Польщі латину знано ширше й ціновано вище, ніж в інших реґіонах Речі Посполитої, оскільки традиції функціонування латинської мови на польських територіях були давніші, чому, певна річ, сприяв римський обряд християнства, що його Польща прийняла 966 року. Україна і Білорусь плекали православ'я; що ж до Литви, то вона ще перебувала під руським культурним впливом, що його зазнала в ХІV – ХV вв. І.Огієнко наводить вірші з тієї епохи: "Польська квітнетъ лаціною, Литва квітнетъ русчизною: Без той в Польщі не пробудеш, Без сей в Литві блазень будеш" [14, 96-97]. З найдавніших часів у польській мові лишилися фонетично асимільовані лексичні латинізми на позначення реалій християнського культу, наприклад, koњciуі (< лат. castellum), oіtarz (< лат. altarium). Тогочасна українська мова здебільшого передавала ці слова як костелъ і олтарь (вівтарь); паралельно функціонує й давніше за традицією алтарь, яке починає домінувати пізніше під впливом російської мови, але ще у словнику Б.Грінченка значиться олтарь = вівтарь [5, ІІІ, 52].
У власне пізньосередню добу (ХVІ – ХVІІІ ст.) українська мова активно збагачувалася латинськими лексичними запозиченнями. Не завжди стосовно тієї чи іншої лексеми можна говорити з певністю, що вона була запозичена безпосередньо. Легше встановити факт опосередкування, спираючись на свідчення польської мови досліджуваного періоду, бо саме вона найчастіше виконувала посередницьку роль у цих процесах. Доцільно ввести термінологічні позначення мова-донор (у нашому випадку латинська), мова-акцептор і мова-медіатор (українська і польська відповідно). У різних ситуаціях та сама мова може виступати в різних іпостасях. Наприклад, польське mistrz за посередництвом чеського mistr походить від лат. magister, а польське majster – з того самого джерела, але за посередництвом німецького Mejster (фонет. [majster]) [19, 365]; у цих випадках чеська і німецька мови є медіаторами, а польська – акцептором. Тим часом польська мова знає і безпосереднє, фонетично не видозмінене запозичення з латини – magister; якщо в сучасній польській мові ці слова різняться семантично (mistrz – "майстер", "маестро", "чемпіон" [20, 268], majster – у найширшому розумінні "майстер" [20, 249], magister – власне "маґістр" [20, 248]), то в пізньосередній період ці семантичні нюанси могли бути дещо іншими, що справило свій вплив і на українську мову; семантичну історію цієї лексеми висвітлено в статтях А.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Латинізми на українському ґрунті і посередницька роль польської мови(на матеріалі пам’яток ХVІ – ХVІІІ ст.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок