Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Історія становлення і розвитку правописних тенденцій в українському правописі

Історія становлення і розвитку правописних тенденцій в українському правописі

Назва:
Історія становлення і розвитку правописних тенденцій в українському правописі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,79 KB
Завантажень:
480
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
Історія становлення і розвитку правописних тенденцій в українському правописі
Вступ
Історія України складалася так, що майже сім з половиною століть із невеличкими перервами вона переживала пору бездержавності, перебувала на становищі колонії чи напівколонії. Різні хазяї – західні і східні, північні і південні сусіди намагалися асимілювати наш народ, підійм’яти під себе, всіма засобами прищепити йому відчуття меншовартості, нищили його культуру, всіляко спотворювали, “калічили”, калькували й “засмічували”, а то й просто забороняли українську мову. І можна тільки дивуватися та захоплюватися безсмертною силою українського слова, яке пережило всі випробування, що випали на його долю за довгі роки заборон, приниження та пригнічення, і не розчинилося в лексиконах інших народів. Вистоявши на пекельних вітрах історії, українська мова нині стала державною мовою нашої багатонаціональної країни, незважаючи на те, що процес становлення і розвитку українського правопису був складним і довготривалим.


Правопис кожної мови складається з трьох підсистем: графіки (літер, якими позначають найтиповіші звуки та звукосполуки), орфографії (засобів поєднання звуків і звукосполук, що забезпечує однотипність написання слів) і пунктуації (розділових знаків, за допомогою яких позначають інтонаційне членування тексту).
Кожен з цих розділів має свою історію.
Графіка і орфографія української мови, як і російської та білоруської, розвинулася на основі староруської (давньоруської) графіки й орфографії, яка в свою чергу, була запозичена східними слов’янами у Х ст. від болгар і перенесена на рідний грант, разом із книгами, писаними старослов’янською мовою.
Старослов’янські пам’ятки, що дійшли до нас, звичайно були написані однією з двох азбук – кирилицею або глаголицею (хоч є й окремі, щоправда, невеликі за обсягом, старослов’янські пам’ятки, писані латиницею), проте у давньому східнослов’янському письменстві майже не залишилося слідів уживання глаголиці, а кирилиця у східних слов’ян стала єдиною азбукою, якою писалися як старослов’янські, так і оригінальні староруські тексти. Старослов’янська кирилиця і система правопису, вживана у старослов’янській мові, були пристосовані до потреб мови стародавніх східних слов’ян4 вони й лягли в основу письма і писемності східнослов’янських народів. Кириличне письмо пройшло у своєму розвитку такі три основні етапи: 1) устав – чітке, урочисте письмо, літери в якому однотипні, майже прямокутні, старанно написані, розташовані на однаковій відстані, не з’єднані між собою; 2) напівустав, в якому літери менші, нерідко скошені вправо, вужчі, витягнені, окремі з яких нерідко виносяться над рядок; 3) скоропис, в якому літери ще дрібніші, закруглені, прикрашені різними додатковими лініями, закрутками тощо.
Українська мова, успадкувавши графіку й орфографію староруської мови, з часом пристосувала їх до своїх потреб, і вже у ХVI ст. окремі літери, відбиваючи живу українську мовну практику, набувають нового значення. Так, літера у ХVI ст. уже читалася як [i], причому цією літерою нерідко передавався звук [i] будь-якого походження, іноді навіть [i], що виник на місці етимологічних [o], [e]; специфічний український звук [и], що виник внаслідок злиття в одному звукові старовинних [ы], [і], починаючи з пізньої староруської епохи передавався то через літеру и, то через ы; замість літери е після шиплячих перед твердими приголосними нерідко писали згідно з вимовою о, проривний звук [ ] позначався то як кг (з ХIV ст.), то традиційно як , то латинською літерою g, а починаючи з Львівської греко-слов’янської граматики 1591 р., також як та ін.
У старому українському письменстві ХVI – ХVII ст. поряд з переважаючою кирилицею у деяких випадках вживали й латиницю. Так, латиницею були написані поодинокі українські грамоти ХIV – ХV ст., а відомі інтермедії Якуба Гаватовича навіть були надруковані 1619 р. латиницею; пор.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: Історія становлення і розвитку правописних тенденцій в українському правописі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок