Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Прізвищеві назви на -ськ(ий) у волинян 14-15 ст.

Прізвищеві назви на -ськ(ий) у волинян 14-15 ст.

Назва:
Прізвищеві назви на -ськ(ий) у волинян 14-15 ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,66 KB
Завантажень:
391
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Прізвищеві назви на -ськ(ий) у волинян 14-15 ст.


На сучасному етапі українська історична антропонімія має значні здобутки у вивченні антропонімних систем окремих етнічних теренів. Водночас деякі регіони ще потребують окремої уваги ономастів. Серед них Волинь 14-16ст., географічне розташування, особливості внутрішнього устрою і соціальна структура якої протягом зазначеного періоду визначають специфіку антропонімікону даної землі. Зазначимо, що онімний матеріал Волині уже був предметом зацікавлень М.Худаша, Р.Керсти, М.Демчук, О.Неділько, І.Єфименко та ін., однак спеціально в діахронному розрізі не досліджуваний.
Для української антропонімії вказаного періоду визначення особи за її власним іменем було давно пройденим етапом [Худаш 1977 : 93]. Пам’ятки 14-15 ст. засвідчують, що двослівні антропонімні формули (далі АФ) кількісно переважають однослівні. Незначний відсоток становлять також тричленні іменування (У Гр. 14 ст. – 6%, 15 ст. – 6,4%). Однією з найпродуктивніших моделей двокомпонентного іменування було поєднання власного особового імені з топоантропонімом Топоантропонім – це антропонім, утворений від будь-якого топоніма, інколи через посередництво катойконіма. Подольская 1988 : 32, а трикомпонентного іменування – особового імені, патроніма і топоантропоніма. Семантичний зміст останнього ідентифікує особу за географічною ознакою, за назвою маєтку, за місцем походження, за найменуванням місцевості, в якій проживала або з якої прибула особа. Відтопонімні прізвищеві назви (далі ПН) функціонують у двох варіантах: 1) субстантивному, який міг виступати в синтетичній або аналітичній (описовій) формі; 2) ад’єктивному, морфологічним виразом якого є ад’єктоніми (відтопонімні прикметники) на -ьск(ий)<*isk.
Ідентифікація особи з допомогою відтопонімного означення відома усім слов’янам і пов’язана з формуванням приватної власності. Проте в кожного слов’янського народу дані антропоніми різняться морфологічним вираженням, ступенем уживання та специфікою побутування. Російській і білоруській мовам відомі субстантивні та ад’єктивні відтопонімні ПН, проте, як і в українській мові, уживання форм на -ьск(ий) у білорусів та росіян у 10-13 ст. строго регулювалось соціальною належністю поіменованого і утворювалось від назви уділу чи маєтку князя. Ця обмеженість збереглася в російській мові і у 16-17 ст., у той час як з 17 ст. їх кількість у білоруських джерелах різко зростає внаслідок зменшення патронімів на -ич, що зумовлено впливом польської мови [Медвідь-Пахомова 1999 : 117, 157]. АФ особове ім’я + відтопонімне означення є визначальною рисою західнослов’янської антропонімії, оскільки на теренах Польщі, Чехії значно раніше усталилось спадкове право на землю, що пояснює актуальність топоантропонімної ідентифікації особи [Там само : 71]. Зокрема, польські пам’ятки фіксують аналітичні та синтетичні відтопонімні ПН, однак вже з другої половини 14 ст. простежується зростання кількості відад’єктонімних форм на -ski/-cki, а з 15ст. вони стають найпродуктивнішим способом ідентифікації поляків. Для південних слов’ян іменування особи за допомогою топоантропоніма на -ьск(ий) не характерно, що пов’язано із колективним принципом володіння майном. Загалом у сербській та словенській мовах для ідентифікації особи за місцем проживання та походження використовували субстантивні синтетичні форми, утворені за допомогою формантів
-jанин -ац та аналітичні форми. У македонській мові формант -ськ(ий) має патронімно-посесивне значення [Там само : 78-79].
В українській мові відад’єктонімні топоантропоніми разом з прізвиськами та патронімами як додаткові ідентифікаційні засоби в іменуванні особи сягають ще києворуської доби, що відображає не лише антропонімні смаки і традиції згаданого періоду, а й особливості побуту тогочасних людей. Відтопонімні означення на
-ьск(ий) з’являються у пам’ятках ще з 12 століття, але вони були строго обмеженими соціальним і майновим станом поіменованих і поширювались виключно на представників княжої еліти, іноді вищого духовенства.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Прізвищеві назви на -ськ(ий) у волинян 14-15 ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок